Рись-мати
Час читання казки: 10 хвилин
Був собі дід і баба. У діда була дочка, і в баби була дочка.
От баба дала дідовій дочці пучок конопель, щоб вона за ніч усе спряла. Іде дівчина та й плаче. Побачила її теличка та й питає:
— Чого ти, дівчино, плачеш?
— А як же мені не плакати? Наказала мені мачуха цей пучок конопель спрясти за одну ніч.
— Не плач! Лізь у моє ліве вухо, а з правого вилізь — там тобі все буде готове: і пряжа, і полотно, і в скриню складене.
От вона так і зробила.
На другу ніч баба дала ще більше роботи. А дівчина знову йде та плаче біля телички.
А теличка й каже:
— Чого ти, дівчино, плачеш?
Вона розповіла, що мачуха знову наказала багато роботи.
— Лізь, — каже теличка, — у моє ліве вухо, а з правого вилізь.
Вона полізла та й побачила, що все вже спрядене й змотане.
А баба стоїть і все те бачить. Прийшла до діда та й каже:
— Продай, діду, ту теличку!
А дід відповідає:
— Жаль мені її. Добра теличка, в господарстві пригодиться.
А баба й каже:
— Ні, продай її!
Дідова дочка почула, що теличку хочуть продати, та прибігла до неї й каже:
— Теличко-сестричко, хочуть тебе продати!
— Не журися, — каже теличка. — Нехай продають. А ти потім прийди туди, де я жила. Там знайдеш два зернятка. Візьми їх та й посади. Тоді побачиш, що буде.
От продав дід теличку добрим людям. Пішла дівчина до хліва та й знайшла там два зернятка. Взяла їх і посадила.
І виросла за одну ніч яблунька: листя на ній було золоте, а яблучка — срібні.
Аж-ось на завтра цар іде, та й каже:
— Що це за дерево таке славне?
Та й послав свого кучера:
— Біжи, каже, хоч один листок зірви!
Кучер тільки що до неї, хотів листок зірвати, а яблунька вгору гілля підняла — не достав!
Вийшли всі з хати: і баба, і бабина дочка, і дідова дочка, та й дивляться.
Дав той цар і каже:
— Хто достане з оцієї яблуньки хоч один листок, так я з тим повінчаюся.
От баба свою дочку так убрала: думала — достане листок. Вона тільки що підійшла, а яблуня так вгору й підняла гілля. Уже чого вона не робила, та баба й підштовхувала, і сама доставала, — так яблунька все вгору, все вгору… Не дістала!
А дідова дочка стоїть — така сумна, роботою змучена, а той цар і каже:
— А ну ти, дівчино, чи не достанеш?
Вона як підійшла під яблуню, так та яблуня їй сама й гілля в руки поклала.
От цар тоді взяв ту дівчину і повіз з собою.
То вони їдуть, а яблунька за ними з городу слідом біжить.
А цар так любується!
Приїхали, а яблунька під вікном палацу стала, та й стоїть, ніби тут й виросла.
От вони повінчалися та й живуть, може, годів уже зо два.
І народилося у них маленьке дитятко.
От, а бабина дочка приїхала раз до них у гості.
Гостює у них, а цар і каже своїй жінці:
— Не ходи, каже, з бабиною дочкою нікуди!
А сам і поїхав за справами.
От бабина дочка й просить:
— Душно, каже, сестро, на дворі, — ходім покупаємось!
— Не можу! — каже та. — Мені чоловік не велів!
— Ні, ходім та й ходім!
Як стала просить, так таки підманила: пішли купатися.
От вони собі порозбирались, бабина дочка й каже на царицю:
— Ну, каже, сестро, бреди ти попереду в воду, бо я тут місця не знаю!
Та й побрела попереду, а бабина дочка махнула рукою та на щуку її й обернула. А сама в її плаття убралась, та й пішла в палац жити.
От, кинулась вона до дитини, а дитя не їсть — плаче.
Взяла мамка-нянька дитя, та й пішла до Десни, де вони купалися, та й каже:
— Рисю, рисю! Син твій плаче,
Син твій плаче — їсти хоче!
Припливла цариця щукою, погодувала сина та й знов попливла у воду.
От, що вже не робили — плаче дитина, та й годі! Цар сердиться:
— Що це з дитятком сталося, що то було таке любе, а тепер усе плаче, все плаче?
А воно плаче, бо голодне.
То мамка-нянька візьме його на руки та й понесе туди, де вони купались, та й кличе:
— Рисю, рисю! Син твій плаче,
Син твій плаче — їсти хоче!
То вона припливе, погодує та й знов попливе.
Як уже мамка-нянька не просила їй, щоб вона не одпливала:
— Ні, каже, не можу! Так мене бабина дочка зачаклувала.
От мамка-нянька кріпилась-кріпилась, а далі приходить та й каже царю:
— Ідіть, каже, до річки та вловіть ту щуку з золотим пером, та киньте через праве плече.
От і пішли вони до річки, і дитину взяли. Мамка-нянька й кличе:
— Рисю, рисю! Син твій плаче,
Син твій плаче — їсти хоче!
От вона й припливла. Цар піймав її та кинув через праве плече, й вона стала знову жінкою.
Він привіз дружину додому, а бабину дочку вигнав та заборонив приїздити.
Й жили вони далі, горя не знаючи, листячками срібними та яблучками золотими милуючись.
Читайте також малюкові й собі:
- Інші Народні казки
- Українська народна казка ЗОЛОТИЙ ЧЕРЕВИЧОК
- Українська народна казка ДІДОВА ДОЧКА ТА БАБИНА ДОЧКА
Цікавий факт
У казці «Рись-мати» слово «рись» не означає лісову тварину. Це давнє казкове звертання до матері, яку чаклунство перетворило на щуку або іншого звіра.
Яблуня із золотим листям і срібними яблуками — це чарівний образ, який часто зустрічається в народних казках. Такі дерева символізують щастя, доброту та винагороду за працьовитість. У казці «Рись-мати» саме чарівна яблунька допомогла дівчині знайти свою долю.
Словникова робота для розвитку мовлення
- Пучок конопель — підготовлені волокна конопель, з яких пряли нитки.
- Пряжа — нитки, з яких ткали полотно або в’язали одяг.
- Полотно — тканина, з якої шили одяг та інші речі.
- Скриня — велика дерев’яна скринька для зберігання одягу та цінних речей.
- Теличка — молода корова.
- Кучер — людина, яка керує кіньми та каретою.
- Повінчатися — одружитися за народним або церковним звичаєм.
- Цариця — дружина царя.
- Мамка-нянька — жінка, яка доглядала та годувала маленьку дитину.
- Десна — велика річка в Україні.
- Причепуритися — гарно вдягнутися, причесатися, зробити себе охайним.
Питання до казки «Рись-мати»
- Хто жив у казці?
- Хто допомагав дівчині виконувати важку роботу?
- Що зробила теличка для дівчини?
- Чому баба захотіла позбутися телички?
- Що теличка порадила дівчині перед тим, як її продали?
- Що знайшла дівчина після телички?
- Яке диво виросло із зерняток?
- Чому цар зацікавився яблунькою?
- Кому яблунька сама нахилила свої гілки?
- Кого взяв цар за дружину?
- На кого перетворилася цариця?
- Як цар повернув свою дружину?
Поговоримо про казку
- Якою була дідова дочка?
- Чому теличка допомагала дівчині?
- Чи правильно чинила мачуха? Чому?
- Як ти думаєш, чому яблунька нахилила гілки саме до дідової дочки?
- Якою була бабина дочка?
- Як цар зрозумів, що сталося з його дружиною?
- Хто тобі найбільше сподобався в казці? Чому?
- Які добрі риси характеру мала дідова дочка?
- Чого навчає нас казка «Рись-мати»?
Завдання для найменших
- Покажи теличку.
- Покажи яблуньку із золотим листям.
- Покажи царя.
- Покажи царицю.
- Хто допомагав дівчині?
- Хто був добрим у казці?
- Покажи, як росте яблунька (повільно підніми руки вгору).
- Покажи, як теличка кличе дівчину.
- Покажи, як цар милується чарівною яблунькою.
- Покажи, як плаче маленьке дитятко.
- Усміхнися, як цариця, коли повернулася додому.
Гра «Пригадай по порядку»
Що було спочатку?
- Мачуха дала дівчині багато роботи.
- Теличка допомогла дівчині.
- Із зерняток виросла чарівна яблунька.
- Цар побачив яблуньку.
- Яблунька нахилила гілки до дідової дочки.
- Цар одружився з дівчиною.
- Бабина дочка приїхала в гості.
- Цариця стала щукою.
- Цар повернув дружину.
- Родина знову стала щасливою.
