Лисичка-сваха
Час читання казки: 10 хвилин
У якомусь царстві, у якомусь государстві жив собі дуже багатий пан. От треба тому панові наймита — нікому свиней пасти. Посилає пан прикажчика шукати свинаря.
— Тільки, — каже, — з такою умовою: щоб, як відбуде рік, — дам шматок поля, а не відбуде, то нічого не плачу.
Пішов прикажчик по селу, розпитує: чи нема де якого нетяги?
— А там і там, — кажуть, — живе дуже бідний парубок, — він піде.
Ото й найняли того парубка. Відбув він рік, дали йому шматок поля, як і домовлялися.
От він іде від пана та й думає: «Служив я, думаю, рік — вислужив шматок поля, — що мені з ним робити?» Думав-думав: «Посію баштан… чи не розбагатію?» Думав-думав: «А чим же я, — каже, — те поле оратиму, коли у мене ні волів, ні плуга?..»
А далі й надумався: «Піду до пана».
Приходить:
— Пане, любий пане, милий! Служив я у вас рік, вислужив шматок поля, та нічим мені зорати його… Чи не зорали б ви мені? Я б уже вам одробив.
Пан зглянувся на нього.
— Добре, — каже, — зораю.
Зорали ту нивку, посіяв він баштан. І як уродив же той баштан! То кавуни — отакі! А дині — отакі!.. Парубок так радіє, Бога хвалить та панові дякує! Побудував собі курінь серед баштану, так і живе — баштан стереже.
Тільки як стали достигати дині, помічає він, що оце вдень лежала така гарна динька, а вранці встане — одна шкарлупина!
«Ну, — думає, — я таки перестережу, хто мої дині переводить, — я йому дам!»
От настала ніч. Сів він у курені, стереже. Коли чує: хрум-хрум! Він потихеньку туди, аж там лисичка. Він підкрався та — хіп її за хвіст! Та й піймав.
— Ага! — каже. — Я тобі дам динь!
— Ой, чоловіче-голубчику, — каже лисиця, — не лай мене, я тобі у великій пригоді стану!
Питає парубок лису:
— У якій же ти мені пригоді станеш?
— Е-е! — каже. — Тобі висватаю царівну!..
— Ну, гляди!
Та й пустив.
«Ото хитра! — думає. — За царівну свата…»
От лисичка до царя. Там її не пускають, виганяють.
— Треба мені самій царя бачити. Пустіть, я щось йому скажу.
Її гонять, а вона у двері йде. Цар і почув.
— Що там за лемент? — питає.
— Та тут, кажуть, волохата прийшла свататися…
— Упустить, — каже цар.
От її й пропустили.
Вона цареві в ноги:
— Царю-государю! — каже. — Змилуйся, що я до тебе з недоброю вістю прийшла…
— З якою недоброю вістю? — питає цар.
— Так і так, — каже. — Була я у змія, хвалився він мені, що буде твоє царство воювати, дочку твою візьме за себе… Так я оце прийшла тобі розказати…
— Ох, мені лихо! — ухопився цар за голову. — А у мене ж і військо не готове!..
Та на царедворців:
— Ге, сякі-такі… Мене хочуть воювати, а ви нічого не знаєте!..
Лаяв їх, лаяв…
А лисичка знов цареві в ноги:
— Царю-государю! Змилуйся, що я тобі пораджу: є у мене цар-курінник. Як оддаси за нього дочку, він того змія повоює.
Цар і сюди кинувсь, і туди кинувсь — нічого робити.
— Як повоює, — каже, — то вже оддам!
Прибігає лисичка до куреня:
— Здоров, Курінний-царю!
— Здорова була, лисичко-сестричко! Я тобі добру вість принесла…
— Скажи! — каже.
— Була я у царя та тебе царівні сватала. Так цар сказав: як повоюєш змія, то віддам… Ходімо воювати!
— Тю-тю! — каже парубок. — Як же мені його воювати, коли я не вмію?
— Нічого, — заспокоїла лисичка, — мене слухай, усе гаразд буде! Одягайся, ходімо.
— А баштан, — каже, — на кого покину?
Вона як почала його вмовляти, то й пішли.
Ідуть та й ідуть: лисичка попереду біжить, парубок позаду йде. Коли назустріч іде змій: так і сипле іскри, так і сичить!
— То, — каже лисичка, — змій іде. Ти, — каже, — постій тут під кущем, а я побіжу вперед до нього.
Став той парубок під кущем та й думає:
— Пропав же я!
А лисичка побігла до змія.
— Здоров, змію-братику!
— Здорова, лисичко-сестричко!
— Що я тобі скажу, змію-братику, — каже лисичка. — Біжу я оце до тебе з недоброю вістю: іде на тебе цар війною, хоче тебе звоювати й усе твоє багатство забрати!
— Де ж він? Далеко? — питає змій.
— Якби, — каже, — далеко, а то вже близько!
— Що ж мені тепер робити? — питає.
— А що робити? — каже лисичка. — Он під кущем стоїть чоловік. Віддай йому все своє — і коней, і коляску, і золотий одяг, а сам одягни його свиту та й іди собі додому. Цар тебе не впізнає, а то — пропав!
Змій мерщій скинув із себе золотий одяг, одягнув просту свиту та й подався додому.
— Спасибі, лисичко, ти мене врятувала!..
Тоді той парубок-баштанник убрався в золоту одежу — і такий став гарний, що хоч не схочеш, то полюбиш! Сів у коляску, поїхали.
— Бач, — каже лисичка, — а ти боявся!
Приїхали до царя. Лисичка цареві в ноги:
— Царю-государю! — каже. — Дякувати тобі: дар Курінний переміг змія, просить дочку твою за себе!
Цар зрадів, цариця зраділа, царівна теж зраділа. Повінчали молодих, а через тиждень і весілля справили.
І я там був, мед-пиво пив: у роті не було, а по бороді текло.
Читайте також малюкові та собі:
Цікавий факт
У давнину сваха — це жінка, яка допомагала домовитися про весілля між двома родинами. Вона знала звичаї, вміла гарно говорити й переконувати людей. Саме тому хитра лисичка в казці отримала прізвисько сваха.
Кожен ваш донат надихає мене створювати ще більше добрих історій для дітей! ❤️
Словникова робота для розвитку мовлення
- Наймит — людина, яка працює за плату.
- Прикажчик — помічник пана, який виконував його доручення.
- Баштан — місце, де вирощують кавуни й дині.
- Курінь — невелика хатинка або тимчасове житло.
- Шкарлупина — тверда оболонка плоду.
- Царедворці — люди, які служили при царському дворі.
- Сваха — людина, яка допомагає знайти нареченого або наречену та домовляється про весілля.
- Сватати — просити дозволу на одруження.
- Змій — казковий могутній герой, який часто є випробуванням для сміливців.
- Повінчати — провести весільний обряд.
Питання до казки «Лисичка-сваха»
- Кого шукав багатий пан?
- Що отримав парубок за рік служби?
- Що він вирішив посадити на своєму полі?
- Хто щоночі їв дині на баштані?
- Що пообіцяла лисичка парубкові?
- До кого лисичка пішла сватати парубка?
- Яку небезпеку лисичка вигадала для царя?
- Кого мав перемогти парубок?
- Як лисичка перехитрила змія?
- Що віддав змій парубкові?
- Як цар віддячив парубкові?
- Чим закінчилася казка?
Поговоримо про казку
- Чому парубок попросив пана зорати йому поле?
- Чому парубок повірив лисичці?
- Як лисичці вдалося переконати царя?
- Чому змій повірив словам лисички?
- Як ти думаєш, чи була лисичка розумною? Чому?
- Який вчинок лисички тобі сподобався найбільше?
- Як ти думаєш, чи завжди можна досягти мети силою? Чому?
- Чого навчає нас казка «Лисичка-сваха»?
- Пригадай по порядку всі хитрі вчинки лисички.
Завдання для найменших
- Покажи лисичку.
- Покажи парубка.
- Хто вирощував дині?
- Хто був найхитрішим у казці?
- Покажи, як лисичка тихенько підкрадається.
- Покажи, як ростуть великі кавуни.
- Усміхнися, як парубок, коли все закінчилося добре.
Гра «Хто це?»
Виконуй рухи.
- Лисичка — тихенько крокуй навшпиньки.
- Парубок — поклади руки на пояс і впевнено крокуй.
- Змій — широко розведи руки й голосно прошипи: «Ш-ш-ш!».
Тепер повторюйте:
Лисичка… Парубок… Змій…
Лисичка… Змій… Парубок…
Парубок… Лисичка… Змій!
