Телесик
Час читання казки: 8 хвилин
Був собі дід та баба, а в них не було дітей. І дід журиться, і баба журиться:
— Що ми під старість робитимемо, що нам Бог дітей не дає?
От раз баба й каже дідові:
— Піди-но, діду, у ліс, вирубай мені деревинку та зроби колисочку; то я покладу деревинку в колисочку та буду колихати: буде мені забавка!
Дід і поїхав; вирубав деревинку, зробив колисочку…
Баба поклала ту деревинку в колисочку, колише й пісні співає:
Люлі-люлі, Телесику,
Наварила кулешику!
Із ніжками, із ручками
Буду тебе годувати!
Усе колише та співає, колише та співає…
Увечері вони лягли спати. А вранці прокинулися — аж із тієї деревинки став гарний хлопчик. Зраділи дід із бабою безмежно та й назвали сина Телесиком.
Росте Телесик, росте — та такий гарний виріс, що ні в казці сказати, ні пером описати!
От як підріс він, то й каже:
— Зроби мені, тату, золотий човник та срібне веселечко. Піду рибку ловити.
Зробив дід золотий човник і срібне веселечко, спустив їх на річку — Телесик і поплив. Плаває він річкою, ловить рибку, наловить — віддасть дідові й бабусі та знову пливе. Так і проводить цілими днями на річці, а мати приносить йому їсти.
Перед дорогою мати сказала:
— Гляди ж, сину, не помилися! Як я тебе кликатиму — пливи до бережка. А як почуєш чужий голос — не підпливай, пливи далі!
І поплив Телесик.
От наварила мати кулешику, принесла до берега та й кличе:
Телесику, Телесику,
Наварила кулешику!
Із ніжками, із ручками
Буду тебе годувати!
Почув Телесик та й каже:
— Це ж моя матінка мені їсти принесла!
Підплив до бережка, поїв, напився, трохи відпочив у своєму золотому човнику зі срібним веселечком та й знову поплив рибку ловити.
А змія підслухала, як мати кликала Телесика. Прийшла до берега та й давай гукати:
Телесику, Телесику,
Наварила кулешику!
Із ніжками, із ручками
Буду тебе годувати!
А Телесик почув та й каже:
— То ж не моєї матінки голос!
Махнув веселечком і промовив:
— Пливи, пливи, човнику, далі! Пливи, пливи, човнику, далі!
І човник поплив. А змія ще трохи постояла та й пішла від берега.
Невдовзі матінка наварила обіду, принесла до берега та й кличе:
Телесику, Телесику,
Наварила кулешику!
Із ніжками, із ручками
Буду тебе годувати!
Телесик почув і зрадів:
— Це ж моя матінка мені обід принесла!
Підплив до бережка, пообідав, напився, віддав матінці рибку, яку наловив, трохи відпочив у своєму золотому човнику та й знову поплив рибку ловити.
А змія знову прийшла до берега й почала гукати своїм товстим голосом:
Телесику, Телесику,
Наварила кулешику!
Із ніжками, із ручками
Буду тебе годувати!
Та Телесик одразу почув, що то не матінчин голос. Махнув веселечком і сказав:
— Пливи, пливи, човнику, далі! Пливи, пливи, човнику, далі!
І човник швиденько поплив геть.
Так було багато разів. Коли мати приносила їсти й кликала Телесика, він підпливав до бережка. А як тільки змія намагалася його обхитрити, він махав веселечком — і човник одразу плив далі.
Побачила змія, що нічого в неї не виходить, та й пішла до коваля.
— Ковалю, ковалю, скуй мені тоненький голосок, такий, як у Телесикової матінки!
Коваль скував їй тоненький голос. Змія повернулася до берега та й знову почала кликати:
Телесику, Телесику,
Наварила кулешику!
Із ніжками, із ручками
Буду тебе годувати!
І Телесик подумав:
— Це ж моя матінка мені їсти принесла!
Та й підплив до бережка. А змія мерщій схопила його, понесла до своєї хати та й гукнула донці:
— Оленко, Оленко, відчини!
Оленка відчинила двері.
— Оленко, розпали піч гарячіше! Хочу спекти Телесика!
Сказала це змія та й полетіла у своїх справах.
Оленка й каже:
— Телесику, сідай на лопату.
А Телесик відповідає:
— Не вмію. Покажи мені, як треба.
Оленка сіла на лопату, щоб показати. А Телесик швиденько підштовхнув лопату, зачинив заслінку печі й мерщій вибіг із хати. Побачив високого явора, виліз на самісінький вершечок та й сховався серед гілля.
Невдовзі прилетіла змія.
— Оленко, Оленко, відчини!
Ніхто не відповідав.
Змія відчинила піч, випустила перелякану Оленку, а Телесика вже й слід прохолов.
Розсердилася змія, вибігла надвір, озирнулася навколо й побачила Телесика на високому яворі.
— Ага! Ось ти де! Зараз я тебе дістану!
Почала вона гризти явора, та ніяк не могла перегризти.
Тоді побігла до коваля:
— Ковалю, ковалю, скуй мені залізні зуби, щоб я могла перегризти явора й дістати Телесика!
Коваль скував змії міцні зуби. Почала вона гризти явора — ось-ось уже перегризе…
Саме тоді над лісом летіла зграя гусей. Побачив їх Телесик та й просить:
Гуси-гуси, гусенята,
Візьміть мене на крилята
Та понесіть до батенька, —
А в батенька їсти й пити
І хороше походити!
А гуси й кажуть:
— Нехай тебе середні візьмуть!
Та й полетіли далі.
А змія гризе й гризе. Телесик сидить на яворі та плаче.
Незабаром летить друга зграя гусей. Телесик знову просить:
Гуси-гуси, гусенята,
Візьміть мене на крилята
Та понесіть до батенька, —
А в батенька їсти й пити
І хороше походити!
А вони відповідають:
— Нехай тебе останні візьмуть!
І теж полетіли.
Телесик знову заплакав.
А явір уже тріщить. Змія трохи втомилася, пішла напитися води, а тоді повернулася й знову почала гризти дерево.
Тим часом летіла ще одна зграя гусей. Побачив їх Телесик, зрадів і знову став благати:
Гуси-гуси, гусенята,
Візьміть мене на крилята
Та понесіть до батенька, —
А в батенька їсти й пити
І хороше походити!
Та й ці відповіли:
— Нехай тебе останні візьмуть!
І полетіли.
Заплакав Телесик ще дужче.
— Пропав я тепер! — думає.
А змія вже майже перегризла явора — ось-ось дерево впаде.
І раптом летить одне-однісіньке маленьке гусеня. Летить повільно, ніби відстало від усіх.
Телесик звернувся до нього:
Гусочко, гусочко, гусенятко,
Візьми мене на крилечка…
Та понеси до батенька, —
А в батенька їсти й пити
І хороше походити!
Гусенятко відповіло:
— Сідай!
Телесик сів йому на спину. Гусенятко підхопило його й понесло додому. Біля хати посадило хлопчика на лавку під вікном, а саме полетіло.
Сидить Телесик на лавці, слухає.
А тим часом бабуся напекла пиріжків. Виймає з печі та й каже:
— Ось тобі, діду, пиріжок, і мені пиріжок!
А Телесик тихенько озивається:
— А мені?
Бабуся озирнулася, та нікого не побачила.
Знову виймає пиріжок із печі:
— Ось тобі, діду, пиріжок, і мені пиріжок!
— А мені? — знову почувся голос.
Дід здивувався:
— Чи не здається нам?
Та бабуся вийняла ще один пиріжок і знову сказала:
— Ось тобі, діду, пиріжок, і мені пиріжок!
— А мені? — весело озвався Телесик.
Глянули дід із бабою у вікно — аж там сидить Телесик!
Зраділи вони, вибігли надвір, обняли хлопчика, завели до хати.
Бабуся нагодувала його, напоїла, одягла в чисту сорочечку, і стали вони жити разом щасливо та в злагоді.
Ось і казочці кінець, а хто слухав — молодець!
Читайте також малюкові та собі:
- Інші Народні казки
- Казочка українською КРИВЕНЬКА КАЧЕЧКА
- Українська народна казка ЗОЛОТИЙ ЧЕРЕВИЧОК
- Найкращі казки про тварин
Кожен ваш донат надихає мене створювати ще більше добрих історій для дітей! ❤️
Чому хлопчика назвали Телесиком?
Ім’я Телесик — дуже давнє й незвичайне. Точно невідомо, звідки воно походить.
Деякі вчені вважають, що ім’я пов’язане зі словом «тіло» або «телесний», адже хлопчик ожив із маленької деревинки й став справжньою дитиною.
Інші дослідники думають, що Телесик — це старовинне казкове ім’я, яке народ склав спеціально для героя.
У будь-якому разі Телесик став одним із найвідоміших персонажів українських народних казок. Він символізує кмітливість, сміливість і любов до рідної домівки.
Словникова робота для розвитку мови
- Кулешик — густа каша, яку варили з пшона або кукурудзяного борошна.
- Човник — маленький човен, на якому можна плавати річкою.
- Веселечко — маленьке весло, яким керують човном.
- Бережок — край річки або озера.
- Явір — велике листяне дерево, схоже на клен.
- Гусенята — маленькі гуси.
- Коваль — майстер, який виготовляє та ремонтує металеві речі.
- Кувати — робити металеві предмети за допомогою молота та вогню.
- Люлі-люлі — лагідні слова, якими заколисують маленьких дітей.
Питання до казки «Телесик»
- Хто жив у хаті на початку казки?
- Чому дід зробив деревинку та колисочку?
- Як бабуся колисала деревинку?
- Що сталося наступного ранку?
- Чому хлопчика назвали Телесиком?
- Що попросив Телесик у свого батька?
- Який човник зробив дід?
- Чому мама наказала синові слухати тільки її голос?
- Як змія обхитрила Телесика?
- Як Телесик перехитрив Оленку?
- Куди сховався Телесик?
- Хто врятував Телесика?
- Як закінчилася казка?
Поговоримо про казку
- Чому Телесик був слухняним хлопчиком?
- Чому не можна довіряти незнайомим голосам?
- Як ти думаєш, чи був Телесик кмітливим? Чому?
- Чому гуси спочатку не забрали Телесика?
- Як ти думаєш, чому останнє гусенятко допомогло хлопчикові?
- Який герой сподобався тобі найбільше? Чому?
- Як би ти допоміг або допомогла Телесику?
- Чого навчає нас ця казка?
Питання для найменших
- Покажи Телесика.
- Покажи золотий човник.
- Покажи срібне веселечко.
- Покажи змію.
- Як мама кликала Телесика?
- Як шипить змія?
- Як кричать гуси?
- Покажи, як пливе човник.
Гра «Тікай чи обіймай!»
Дорослий називає героїв казки.
- Якщо це дідусь, бабуся або гусенятко — дитина біжить до дорослого й міцно його обіймає.
- Якщо це змія або Оленка — дитина швидко тікає й ховається.
Для старших дітей гру можна ускладнити: після того як дитина сховалася, дорослий шукає її. Коли знайде, ролями можна помінятися — тепер дитина називає героїв, а дорослий виконує рухи.
