СОЛОМ’ЯНИЙ БИЧОК: українська народна казка для дітей

Солом’яний бичок

Жили собі дід та баба. Дід працював наймитом, а баба сиділа вдома й пряла пряжу. Були вони дуже бідні: що зароблять, те й проїдять, а більше нічого не мають.

Одного разу баба й каже дідові:

— Зроби мені, діду, солом’яного бичка та обмаж його смолою.

— Навіщо тобі той бичок? — здивувався дід.

— Зроби, а я вже знаю навіщо.

Не став дід сперечатися. Узяв соломи, зробив бичка й добре обмазав його смолою.

Наступного ранку баба взяла кужіль і повела солом’яного бичка на пасовище. Сама сіла під деревом, пряде та примовляє:

— Пасися, пасися, бичку, на травичці, поки я попряду.

Пряла-пряла та й задрімала.

Аж ось із темного лісу виходить ведмідь.

— Хто ти такий? — питає.

— Я солом’яний бичок, із соломи зроблений, смолою обмазаний.

— Якщо ти смолою обмазаний, дай мені трохи смоли. У мене бік подряпаний, треба залатати.

— Бери.

Схопив ведмідь бичка за бік, почав віддирати смолу, та так прилип зубами, що не може відірватися.

Прокинулася баба, дивиться — бичка немає. Побігла шукати та бачить: ведмідь тягне бичка.

Повернулася додому й гукає:

— Діду, діду! Наш бичок ведмедя привів!

Вибіг дід, відчепив ведмедя від бичка та замкнув його в погребі.

Наступного дня баба знову повела бичка пастися. Сіла прясти й задрімала.

Раптом із лісу вибігає вовк.

— Хто ти такий?

— Я солом’яний бичок, із соломи зроблений, смолою обмазаний.

— Дай і мені трохи смоли. У мене бік подряпаний.

— Бери.

Хотів вовк смолу віддерти, та й сам прилип до бичка. Як не смикався — ніяк не може відірватися.

Прокинулася баба, покликала діда. Дід забрав вовка та посадив до погреба поруч із ведмедем.

На третій день баба знову повела бичка пастися.

Заснула під діревом, а тим часом прибігла лисичка.

— Хто ти такий?

— Я солом’яний бичок, із соломи зроблений, смолою обмазаний.

— Голубчику, дай мені трохи смоли до боку прикласти. Я бік у кущах мало не подряпала.

— Бери.

Схопила лисичка смолу зубами та й прилипла.

Прийшла баба, покликала діда, і той замкнув лисицю в погребі.

Потім так само потрапив до пастки й зайчик-побігайчик.

Коли в погребі назбиралися ведмідь, вовк, лисиця та зайчик, дід сів біля льоху й почав вголос міркувати, як звірів розуму-розуму навчити.

Почув його ведмідь і з льоху питає:

— Діду, а як же ти нас розуму навчати будеш?

— Будеш з нами довіку жити, на нас працювати. Пасіку вдень і вночі доглядати! А в ліс зась!

Злякався ведмідь і каже:

— Краще відпусти мене, дідусю, а я тобі багато меду принесу.

— Гаразд, дивись мені!

І випустив його.

Випустив дід ведмедя, а з льоху вже вовк озивається:

— Дідусю, а зі мною що буде? Невже теж довіку відпрацьовувати змусиш?

— А як же! — каже дід. — Будеш у нас замість Сірка двір стерегти, хату від злодіїв охороняти та господарство доглядати.

Злякався вовк, що доведеться вовчу волю на домашню службу змінити, та й благає:

— Ой, відпусти мене, дідусю, назад до лісу! Я тобі за це цілу отару овечок прижену, буде бабі повно вовни на теплі шкарпетки.

— Ну, добре, біжи, — погодився дід і відчинив ляду. — Добре, але не обмани.

І вовка відпустив.

Тоді висунула мордочку лисичка:

— Дідусю, а як же ти мене розуму навчати будеш?

— Будеш у нас у хаті щодня прибирати, підлогу замітати та бабі допомагати. А в ліс зась!

Лисичка аж затремтіла:

— Не залишай мене в неволі! Краще відпусти, а я тобі за це гусей та курей принесу.

— Гаразд, дивись мені!

І лисичку випустив.

Залишився лише зайчик. Сів на порозі й питає:

— Дідусю, а мене яка робота чекає?

— Будеш на городі з ранку до вечора працювати — капусту та моркву поливати, бур’яни полоти. А в ліс зась!

Заплакав зайчик:

— Не тримай мене на городі, дідусю! Краще відпусти до лісу, а я тобі за це яскравих стрічок, красивих сережок і намиста для бабусі наношу.

— Ну, дивись, не обдури!

І його відпустив.

Минув день. А вранці хтось постукав у двері.

Відчиняє дід — стоїть ведмідь і привіз цілий вулик меду.

Незабаром вовк пригнав отару овець.

Потім лисичка принесла гусей та курей.

А зайчик наносив стрічок, сережок і гарного намиста.

Зраділи дід із бабою. Продали овець, накупили волів, почали господарювати та незабаром розбагатіли.

А солом’яний бичок так і залишився жити в діда з бабою. Стоїв собі на сонечку біля хати. Дід із бабою щоліта підправляли йому солом’яні бочки, щоб він завжди був як новенький. Так і жили вони.

Читайте також малюкові та собі:

• Інші Народні казки
• Народна українська казка “РУКАВИЧКА”
• Українська казка для дітей “Котик”
• Найкращі казки про тварин

Словникова робота для розвитку мовлення

• Солом’яний — зроблений із соломи.
• Смола — густа липка речовина з дерева.
• Осмолити — покрити смолою.
• Кужіль — волокно, з якого прядуть нитки.
• Погріб — підземне приміщення для зберігання продуктів.
• Отара — велика група овець.
• Намисто — прикраса на шию з намистинок.

Питання до казки «Солом’яний бичок»

1. Хто попросив діда зробити солом’яного бичка?
2. З чого був зроблений бичок?
3. Чим дід обмазав бичка?
4. Кого першим спіймав солом’яний бичок?
5. Хто потрапив до погреба після ведмедя?
6. Чому звірі прилипали до бичка?
7. Кого ще спіймали дід і баба?
8. Що пообіцяв ведмідь за свою волю?
9. Який подарунок приніс вовк?
10. Чим закінчилася історія про солом’яного бичка?

Поговоримо про казку

• Як ти думаєш, навіщо баба попросила діда зробити солом’яного бичка?
• Чому ведмідь, вовк, лисичка та зайчик прилипли до бичка?
• Чи правильно вчинили звірі, коли хотіли взяти смолу без дозволу?
• Як ти думаєш, що відчували звірята, коли опинилися в погребі?
• Чому дід вирішив відпустити звірів?
• Чи виконали звірята свої обіцянки? Наведи приклади.
• Як би ти вчинив(ла) на місці діда: відпустив(ла) б звірів чи ні?
• Який герой казки сподобався тобі найбільше? Чому?
• Чого навчає нас казка «Солом’яний бичок»?
• Спробуй пригадати всіх звірів, які потрапили до погреба, по порядку.

Завдання для найменших

• Покажи солом’яного бичка.
• Покажи ведмедя.
• Хто найбільший?
• Хто найменший?
• Пострибай, як зайчик.

Гра «Хто це?»

Вихователь називає ознаку або показує рух, а діти відгадують героя казки.

Приклади:

• «Я великий, волохатий і люблю мед» (ведмідь).
• «Я сірий та зубастий» (вовк).
• «Я руда й хитренька» (лисичка).
• «Я маленький і люблю стрибати» (зайчик).
• «Я зроблений із соломи та обмазаний смолою» (солом’яний бичок).
• «Я люблю морквинку і маю довгі вушка» (зайчик).
• «У мене пухнастий рудий хвіст» (лисичка).
• «Я живу в лісі та голосно гарчу» (ведмідь).
• «До мене всі прилипали» (солом’яний бичок).

Після відгадки діти можуть показати рухами цього героя.