КОЗА-ДЕРЕЗА: українська народна казка для дітей від 3 до 7 років

Коза-дереза

Час читання казки: 5 хвилин

Жив собі дід та баба. І була в їх коза. Погнала баба пасти козу. Пасе-пасе та й напоїть, ні хвилинки не постоїть. А ввечері жене козу додому. Пригнала її, а дід стоїть на воротях у червоних чоботях, кийком підпирається, у кози питається:

— Кізонько моя люба да мила, чи ти пила, чи ти їла?

— Ні, дідусю, не пила й не їла. Як бігла через місточок, вхопила кленовий листочок. Як бігла через гребельку, вхопила водиці крапельку. Тільки й пила й їла.

Дід розсердився та й каже:

— Ні, не підеш ти більше пасти кізоньку, бабо!

На другий день внучку послав:

— Жени ти, внучко!

Внучка пасе-пасе да й напоїть, ні хвилинки не постоїть, і травичку рвала да козу годувала. А ввечері жене її додому. А дід стоїть на воротях у червоних чоботях, кийком підпирається, в кізоньки питається:

— Кізонько моя люба да мила, чи ти пила, чи ти їла?

— Ні, дідусю, не пила й не їла! Як бігла через місточок — вхопила кленовий листочок, як бігла через гребельку — вхопила водиці крапельку. Тільки, дідусю, пила й їла!

Дід ще більше розсердився та й каже:

— Ні, не підеш ти більше пасти кізоньку, внучко!

На третій день погнав козу сам. Пас уже ж, пас її добре. А ввечері жене її додому. Угнав у село, вона пішла. А він городами, став на воротях у червоних чоботях, кийком підпирається, в кізоньки питається:

— Кізонько моя люба да мила, чи ти пила, чи ти їла?

— Ні, дідусю, не пила й не їла. Як бігла через місточок, вхопила кленовий листочок, як бігла через гребельку — вхопила водиці крапельку. Тільки, дідусю, пила й їла.

Тоді дід зрозумів, що коза бреше, та як почав її сварити:

— Не годиться брехати, козо!

А коза стоїть та слухає.

— Йди сама пасися! — каже дід.

Коза вискочила з повітки й побігла. Забігла аж у ліс. Біжить-біжить. Коли там хатка лисиччина була. Дак вона дверці турнула, да в хатку, да на піч — сіла й сидить. Коли лисичка приходить. Бачить — дверці повалені. Дак лисичка й питає:

— А хто-хто в лисиччиній хатці?

А коза з печі:

Я коза-дереза,
За три копи куплена,
У лісі заблукана.
Тепер це моя хатка!
А ти — йди геть!

Лисичка злякалася, сіла під хаткою да й плаче.

Коли ведмідь іде:

— Здорова, лисичко-сестричко!

— Здоров, ведмедику-братику!

— А чого це ти плачеш?

— Ой, як же мені не плакать? Як у моїй хаті звір страшний-престрашний сидить, що не можна й вигнать.

— Ану йдем, я вижену!

Увійшли. Він через поріг переступив да:

— А хто-хто в лисиччиній хатці?

А коза з печі:

— Я коза-дереза,
За три копи куплена,
У лісі заблукана.
Як тупну ногами —
Задзвенить підлога,
Як хитну рогами —
Поступись з дороги!

Ведмідь — задки, задки! Та й каже:

— Е, лисичко-сестричко, я боюсь!

Да й побіг.

А лисичка сидить, плаче знов. Коли вовчик іде.

— Здорова, лисичко-сестричко! Чого це ти плачеш?

— Здоров, вовчику-братику! Як же мені не плакать, як у моїй хаті звір страшний-престрашний сидить, що й вигнати не можна.

— Ану йдем, я вижену!

— Е, — каже, — ведмідь гонив да не вигнав, то й ти не виженеш!

— Ану ж ідем!

Зайшли. А вовчик:

— А хто-хто в лисиччиній хатці?

А коза з печі:

— Я коза-дереза,
За три копи куплена,
У лісі заблукана.
Як тупну ногами —
Задзвенить підлога,
Як хитну рогами —
Поступись з дороги!

Вовчик — назад з хати!

— Е, — каже, — лисичко-сестричко, боюсь!

Побіг вовчик. А лисичка сидить, плаче знов. Коли зайчик біжить.

— Здорова, лисичко-сестричко!

— Здоров, зайчику-братику!

— А чого це ти плачеш?

— Ой, як же мені й не плакать, як у моїй хаті звір страшний-страшезний сидить, що не можна й вигнать.

— Ану йдем, я вижену!

— Е, — каже, — куди тобі вигнать! Вже ведмідь гнав — не вигнав, вовк гонив — не вигнав, а тобі — куди там тобі вигнать!

— Ану ж ідем!

Увійшли в хату. Зайчик:

— А хто-хто в лисиччиній хатці?

А коза з печі:

— Я коза-дереза,
За три копи куплена,
У лісі заблукана.
Як тупну ногами —
Задзвенить підлога,
Як хитну рогами —
Поступись з дороги!

Де-е! Зайчик тільки пирснув з хати. Каже:

— Куди там мені вигнать!

І побіг.

А лисичка сіла да й плаче. Коли лізе рак.

— Здорова, лисичко-сестричко!

— Здоров, рачок-братичок!

— А чого це ти плачеш?

— Ой, як же мені не плакать, як у моїй хаті звір страшний-страшезний сидить, що не можна й вигнать!

— А ну ж ідем. Я вижену.

— Е, куди тобі вигнать! Ведмідь гонив — не вигнав, вовк гонив — не вигнав, зайчик гонив — не вигнав, а ти такий малий — виженеш!

— А ну ж ідем, — каже рак.

Увійшли в хату. Так рак:

— А хто-хто в лисиччиній хатці?

А коза з печі:

— Я коза-дереза,
За три копи куплена,
У лісі заблукана.
Як тупну ногами —
Задзвенить підлога,
Як хитну рогами —
Поступись з дороги!

А рак каже лисичці:

— А ну, підсади мене на піч!

Так лисичка підсадила його. Так рак каже:

— А я — рак-неборак,
Як ущипну — буде знак!

Та козу щип! Щип! А коза:

— Не мене! Не мене!

Та з печі! Та й побігла до діда. Та й стала такою чесною і слухняною, що й ну!

А лисичка така рада! Залишила рака жити в себе.

Та й жили-поживали.

І добра наживали.

Читайте також малюкові й собі:

• Інші Народні казки
• КОРЖИК: українська народна казка для дітей
• РУКАВИЧКА: адаптована українська казка
• 7 коротких повчальних казок

Словарна робота для розвитку мови

• Коза-дереза — назва хитрої та впертої кози; «дереза» означає задерикувата, норовлива.
• Місточок — невеликий міст через струмок або рівчак.
• Гребелька — невелика загата на водоймі, по якій можна перейти.
• Воротя — великі ворота біля двору.
• Кийок — палиця, на яку можна спиратися під час ходьби.
• Повітка — господарська будівля біля хати, де тримають худобу або зберігають речі.
• Неборак — той, кому важко або хто потребує допомоги.
• Прихисток — безпечне місце, де можна сховатися або перепочити.
• Заблукана — та, що загубила дорогу.

Питання до казки «Коза-дереза»

• Хто жив у діда та баби?
• Що казала коза, коли дід питав, чи вона їла й пила?
• Чому дід насварив козу?
• Куди побігла коза?
• У чию хатку забралася коза?
• Хто приходив допомогти лисичці?
• Хто зміг вигнати козу з хатки?
• Чого навчає нас ця казка?

Поговоримо про народну казку

• Чому дід насварив козу?
• Як ти думаєш, чи добре коза вчинила, коли говорила неправду?
• Чому лисичка засмутилася?
• Хто приходив допомагати лисичці?
• Чому маленький рак виявився сміливим?
• Що відчувала коза, коли її вчинок розкрився?
• Як би ти допоміг(допомогла) лисичці?
• Який герой казки сподобався тобі найбільше? Чому?
• Чого навчає нас казка «Коза-дереза»?

Завдання для найменших

• Покажи пальчиком козу.
• Покажи лисичку.
• Покажи ведмедя.
• Покажи зайчика.
• Покажи рачка.
• Хто найбільший на малюнку?
• Хто найменший на малюнку?
• Потупай ніжками, як коза.
• Покажи ріжки, як у кізоньки.
• Полічи героїв на малюнку.

Гра «Коза чи рак?»

Мета: розвивати увагу, пам’ять та координацію рухів.

Ведучий нагадує дітям героїв казки:

— У казці були коза, лисичка та рак. Зараз ми будемо перетворюватися на них!

Правила гри:

Коли ведучий каже: «Коза!» — діти показують ріжки пальчиками над головою та тупають ніжками.

Коли ведучий каже: «Рак!» — діти показують клешні руками та роблять два маленькі кроки боком.

Коли ведучий каже: «Лисичка!» — діти усміхаються та махають уявним хвостиком.

Спочатку ведучий називає героїв повільно, а потім швидше:

— Коза!
— Рак!
— Лисичка!
— Коза!
— Коза!
— Рак!
— Лисичка!

Наприкінці ведучий запитує:

— Хто допоміг лисичці повернути хатку?

Діти відповідають:

— Рак!

Після цього всі показують клешні та дружно плескають у долоні.