Кирило Кожум’яка — один із найвідоміших богатирів Київської Русі та герой українських легенд і билин. У цій адаптованій оповіді для дітей юні читачі познайомляться з мужнім кожум’якою Кирилом, князівною та легендарним Змієм; дізнаються, чому ця давня історія вже багато століть передається з покоління в покоління.
Також на цій сторінці — великий комплект завдань для розвитку мовлення, уваги, уяви й мислення дитини.
Кирило Кожум’яка
Час читання билини: 8 хвилин
Дуже давно, ще тоді, коли Київ був молодим містом, а над Дніпром правили давні князі, жила на цих землях страшна біда.
Неподалік від Києва оселився лютий Змій. Він був великий, дужий і такий грізний, що люди боялися навіть вимовляти його ім’я. Не любив він ні людей, ні їхніх домівок, ні мирного життя.
Щороку Змій вимагав від киян страшну данину. Не золото, не срібло і не дорогі коштовності. Він забирав найцінніше — юнаків і дівчат.
Наставав визначений день, і люди зі сльозами проводжали того, кого цього року спіткала сумна доля. Усі вірили, що іншого виходу немає. Краще віддати одну людиною, ніж накликати біду на весь Київ.
Так минали роки.
Одного разу жереб упав на княжу доньку. Вона була розумною, доброю і вродливою, тож увесь Київ тяжко сумував. Князь із княгинею не могли стримати сліз, але й вони були безсилі перед давнім звичаєм.
Та сталося несподіване.
Змій не завдав князівні кривди. Її краса, лагідність і добре серце припали йому до вподоби. Він залишив дівчину жити у своїй печері й бути йому за дружину.
Щодня князівна думала лише про рідний Київ. Сумувала за батьками, за рідною домівкою й мріяла знайти спосіб урятувати себе та своє місто.
Одного вечора князівна лагідно звернулася до Змія:
— Скажи мені, невже немає на світі нікого, хто був би сильніший за тебе?
Змій гордо засміявся.
— Майже нікого, — відповів він. — Та живе в Києві один чоловік. Звуть його Кирило Кожум’яка. Лише його сили я остерігаюся. Він такий дужий, що може одним помахом рук розірвати дванадцять волових шкур. Якби він захотів зі мною битися, битва була б нелегкою.
Почувши це, князівна запам’ятала кожне слово.
Тієї ж ночі вона написала листа до свого батька. Потім прив’язала його до лапки білого голуба, якого колись виростила власними руками, і випустила птаха у небо.
Голуб швидко полетів до Києва, несучи князеві маленький аркуш із великою надією.
Голуб швидко долетів до княжого двору й сів просто на ґанку палацу.
Побачили його княжі слуги та одразу покликали князя.
Князь зняв із лапки голуба лист і почав читати.
Князівна писала:
“Любий батьку! Я дізналася, кого найбільше боїться Змій. Є в Києві чоловік на ім’я Кирило Кожум’яка. Лише він здатен перемогти страшного ворога. Знайдіть його. Просіть допомогти врятувати мене й увесь Київ.”
Князь негайно скликав бояр.
— Чи знає хто з вас Кирила Кожум’яку? — запитав він.
Один зі старших бояр відповів:
— Знаємо, княже. Живе він на Подолі. День у день вичиняє шкіри. Такий дужий, що рівного йому годі шукати. Але не любить ні княжих палат, ні гучної слави. Живе простою працею.
Князь задумався.
— Їдьте до нього, — наказав він. — Передайте моє прохання. Візьміть із собою щедрі дарунки. Якщо погодиться допомогти, я віддячу йому по-князівськи.
Бояри вирушили до Кирила.
Невдовзі вони знайшли його біля великої майстерні.
Кирило саме працював. Перед ним лежали товсті волові шкури. Однією рукою він натягував важку шкіру, другою вправно її розтягував. Здавалося, те, що для інших було непосильною працею, для нього було звичайною щоденною справою.
Бояри низько вклонилися.
— Будь здоровий, Кириле! Князь Володимир просить тебе врятувати Київ від лютого Змія.
Та Кирило навіть не підвів голови.
— Я кожум’яка, — спокійно відповів він. — Моє діло — працювати. Не шукаю ні слави, ні багатства.
Тоді бояри відкрили дорогі скрині.
Там блищали золото, срібло, коштовні тканини й дорога зброя.
Але Кирило лише похитав головою.
— Заберіть свої дарунки. Не заради золота людина повинна робити добрі справи.
Бояри повернулися до князя ні з чим.
Князь довго мовчав.
Потім тихо сказав:
— Якщо не допомогли багаті подарунки, спробуємо звернутися до його доброго серця.
Наступного дня князь наказав покликати до себе дітей з усього Києва.
Прийшли хлопчики й дівчатка — одні зовсім маленькі, інші трохи старші. Усі вони знали про страшного Змія й дуже боялися, що біда торкнеться когось із них.
Князь лагідно промовив:
— Діти, лише одна людина може врятувати наше місто. Та вона не слухає ні бояр, ні багатих подарунків. Може, послухає вас.
Діти вирушили на Поділ.
Довго йшли вузенькими вулицями, аж поки дісталися майстерні Кирила.
Кожум’яка, як і раніше, працював. Перед ним лежали важкі волові шкури. Його сильні руки вправно їх розтягували, а поруч були складені великі сувої готової шкіри.
Побачивши дітей, Кирило відклав роботу.
Найменший хлопчик несміливо ступив уперед.
— Дядьку Кириле, — сказав він, — допоможіть нам, будь ласка.
Інша дівчинка додала:
— Змій забрав нашу князівну. Щороку через нього люди втрачають своїх дітей. Ми дуже хочемо, щоб у Києві знову стало спокійно.
Діти почали навперебій розповідати про свій страх, про рідних, про те, як усі чекають визволення.
Дехто простягнув Кирилові яблуко.
Хтось приніс духмяний медяник.
Інший поклав маленький дерев’яний свищик, зроблений власними руками.
Це були не коштовні княжі подарунки, це були найдорожчі дитячі скарби.
Кирило мовчав.
Він дивився на схвильовані обличчя дітей, і його суворе серце дедалі більше м’якшало.
Нарешті богатир глибоко зітхнув.
— Не послухав я ні княжих бояр, ні щедрих дарів, — сказав він. — Але ваших слів не можу не почути.
Він підвівся на весь свій могутній зріст.
— Гаразд. Піду. Не заради слави чи нагороди. Піду заради вас, заради князівни й заради всього Києва.
Діти зраділи так, що їхні голоси залунали по всьому Подолу.
Незабаром Кирило прийшов до князя.
— Будь здоровий, княже, — промовив він. — Я готовий стати до бою. Та для цього мені потрібні дванадцять бочок смоли, дванадцять возів міцних конопель і важка богатирська булава.
Князь негайно наказав приготувати все необхідне.
Кирило щільно обмотав себе коноплями, рясно просочив їх смолою, узяв до рук важку булаву й вирушив назустріч Змієві.
Невдовзі Кирило дістався берега Дніпра.
Саме там щороку з’являвся Змій, щоб забрати свою страшну данину.
Побачивши богатиря, Змій здивувався.
— Навіщо прийшов? — загримів він. — Миритися чи битися?
Кирило міцніше стиснув булаву.
— Не миритися, — спокійно відповів він. — Прийшов визволити князівну й урятувати Київ.
Змій люто заревів, аж луна покотилася над Дніпром.
Він кинувся на Кирила, широко розкривши пащу.
Та богатир не злякався.
Змій уп’явся зубами в смолисті коноплі, якими був обмотаний Кирило. Намагався розірвати їх, але замість цього виривав лише клапті смоли та волокна.
А Кирило в ту ж мить відповідав могутніми ударами булави.
Бах!
Ще раз — бах!
Від кожного удару здригалася земля.
Билися вони довго.
То Змій здіймався високо над землею, то стрімко кидався вперед. То Кирило відступав на крок, то сміливо йшов назустріч ворогові.
Коли смола на коноплях стиралася, богатир швидко обмотував себе новими пасмами й знову ставав до бою.
Здавалося, сили в обох майже однакові.
Та Кирило бився не за славу.
Він думав про дітей, які просили його допомогти.
Про князівну, що чекала визволення.
Про всіх киян, які багато років жили у страху.
І це додавало йому сили.
Нарешті Кирило зібрав усю свою міць і завдав такого сильного удару, що Змій упав.
Перемога була за богатирем!
Кирило визволив князівну й повернувся разом із нею до Києва.
Місто зустрічало їх дзвоном, радісними вигуками й посмішками. Люди виходили на вулиці, дякували богатиреві та вітали князівну.
Князь Володимир щиро подякував Кирилові.
— Ти врятував не лише мою доньку, — сказав він. — Ти врятував увесь Київ.
Відтоді ім’я Кирила Кожум’яки стало відомим по всій Русі.
Люди пам’ятали його не лише за неймовірну силу, а й за добре серце. Адже справжній герой допомагає іншим не заради нагороди, а тому, що не може залишитися осторонь чужої біди.
Минули століття, та й сьогодні українці пам’ятають Кирила Кожум’яку як одного з найславетніших богатирів давнього Києва. Його історія нагадує нам: сміливість, чесність і любов до рідної землі здатні перемогти навіть найстрашніше зло.
Читайте також малюкові й собі:
Цікаво знати!
Кирило Кожум’яка — один із найвідоміших богатирів українських билин і легенд про давній Київ. Його прізвисько походить від ремесла: кожум’якою називали майстра, який обробляв шкіру для одягу, взуття та обладунків. У народних переказах Кирило став символом людини, яка завдяки праці, мужності й великій силі змогла захистити рідне місто від страшної небезпеки.
Кожен ваш донат надихає мене створювати ще більше добрих історій для дітей! ❤️
Словникова робота для розвитку мовлення
- Кожум’яка — майстер, який обробляє шкіру для одягу, взуття, поясів та інших речей.
- Данина — те, що люди були змушені віддавати сильнішому правителю або ворогові.
- Богатир — хоробрий й дуже сильний захисник рідної землі, герой давніх билин і легенд.
- Князівна — донька князя.
- Бояри — найближчі радники князя, знатні й поважні люди.
- Булава — важка бойова зброя з міцним держаком і металевою кулею або потовщенням на кінці.
- Коноплі — рослина, з волокон якої в давнину виготовляли дуже міцні мотузки, канати й тканину.
- Смола — густа липка речовина, яку отримували з дерев. Нею просочували деревину, мотузки та інші матеріали, щоб зробити їх міцнішими.
- Ремісник — людина, яка власноруч виготовляє різні речі або займається певним ремеслом.
- Легенда — давня народна оповідь про незвичайні події, героїв або походження відомих місць.
Завдання «Запам’ятай героя»
Хто був головним героєм цієї легенди?
☐ Ілля Муромець
☐ Добриня
☐ Кирило Кожум’яка
Питання до легенди «Кирило Кожум’яка»
- Хто загрожував Києву?
- Що щороку вимагав Змій від жителів міста?
- Кого одного разу забрав Змій до своєї печери?
- Як князівна дізналася про Кирила Кожум’яку?
- Ким працював Кирило?
- Чому Кирило спочатку відмовився допомагати князеві?
- Хто зміг переконати Кирила вирушити на бій зі Змієм?
- Що попросив Кирило приготувати перед битвою?
- Чим закінчився двобій богатиря зі Змієм?
- Чому люди ще багато років пам’ятали Кирила Кожум’яку?
Поговорімо про легенду
- Чому Кирило не погодився допомогти заради багатих подарунків?
- Як ти думаєш, чому саме прохання дітей зворушило богатиря?
- Які риси характеру допомогли Кирилові перемогти Змія?
- Чому справжній герой захищає інших, навіть якщо це небезпечно?
- Кого нагадує тобі богатир Кирило Кожум’яка?
- Як ти думаєш, чи завжди велика сила повинна служити добрим справам?
- Чому люди зберігають пам’ять про таких героїв, як Кирило Кожум’яка?
- Як би ти подякував(ла) Кирилові за його подвиг?
- Якби ти зустрів(ла) Кирила сьогодні, про що б ти його запитав(ла)?
- Чого навчає нас легенда про Кирила Кожум’яку?
Завдання для найменших
- Покажи Кирила Кожум’яку.
- Покажи князівну.
- Покажи Змія.
- Покажи голуба, який ніс листа до Києва.
- Уяви, що ти такий сильний, як Кирило. Покажи свої богатирські м’язи.
- Потупай ніжками, як могутній Змій.
- Помахай руками, ніби голуб летить високо над Києвом.
- Помахай рукою Кирилові й подякуй йому за врятований Київ.
Гра «Богатир Кирило каже»
Дорослий стає Кирилом Кожум’якою.
Ведучий говорить:
— Кирило каже: покажіть, які ви сильні!
Діти показують.
— Кирило каже: зробіть три богатирські кроки!
Діти виконують.
— Кирило каже: помахайте голубові!
— Кирило каже: привітайте князівну!
Але якщо ведучий дає команду без слів «Кирило каже», виконувати її не можна.
Наприклад:
— Плесніть у долоні!
Хто виконав команду, той виконує просте завдання, а й продовжує грати далі.
Перемагають усі уважні богатирі, які добре слухають Кирила.
Творче завдання
Уяви, що ти жив(ла) в давньому Києві.
Обери одне із завдань:
- Намалюй голуба, який несе лист від князівни до Києва.
- Покажи, як Кирило готувався до битви. Які вправи ти придумав(ла) б для богатиря?
- Придумай, що князівна написала б Кирилові, якби надіслала йому листа?
- Порахуй, скільки богатирів запросив(ла) б ти допомогти Кирилові. Чому саме стільки?
- Уяви, що князь нагородив Кирила. Який подарунок ти вручив(ла) б богатиреві?
- Розіграйте з друзями зустріч Кирила й князя після перемоги. Хто буде князем, хто — Кирилом, а хто — киянами?
А тепер розкажи, яке завдання ти обрав(ла) і чому.
Основа сюжету билини — книга «Златоплуг» (Епос України-Русі. На київському циклі билин), упорядник та автор Віктор Гребенюк.
