Пан Коцький
Час читання: 4 хвилини
Жив собі чоловік, і був у нього кіт.
Погнався якось кіт за мишею, та й забіг до лісу, та й заблукав. Не знає, як додому повернутися!
Та й ходить лісом сам-самісінький.
Невдовзі пробігала повз хитра лисичка.
Побачила вона незнайомого звіра та й питає:
— Хто ж ти такий?
Кіт поважно відповів:
— Я — Пан Коцький.
Лисичка дуже здивувалася.
Таке поважне ім’я їй сподобалося.
— Будь моїм чоловіком, — сказала вона. — Разом буде нам веселіше.
Пан Коцький погодився.
Лисичка привела його до своєї нірки.
Щодня вона приносила своєму чоловікові смачну вечерю: то курочку впіймає, то качку, то ще якусь здобич.
Пан Коцький жив сито й спокійно.
Одного разу зайчик завітав до лисички в гості.
Побачив він у хатині великого пухнастого кота й запитав:
— Лисичко-сестричко, а хто це?
Лисичка гордо відповіла:
— Це мій чоловік — Пан Коцький.
— А який він?
Лисичка хитро примружила очі.
— Дуже страшний! Якщо розсердиться, то будь-кого покарає!
Зайчик так налякався, що миттю побіг до вовка.
Розповів усе, що почув.
Потім про Панa Коцького дізналися ведмідь і дикий кабан.
Усі звірі почали хвилюватися.
— Треба з ним подружитися! — вирішили вони.
— Приготуємо великий обід і запросимо його в гості.
Вовк сказав:
— Я принесу м’яса.
Дикий кабан мовив:
— А я накопаю буряків і картоплі.
Ведмідь й собі загув:
— Я принесу солодкого меду.
А зайчик додав:
— А я знайду капустину.
Незабаром у великому казані вже варився смачний обід.
Та коли все було готове, звірі замислилися:
— Хто ж піде кликати Панa Коцького?
Звірі почали радитися.
Ведмідь почухав потилицю.
— Я не піду. А раптом Пан Коцький розсердиться?
Кабан теж похитав головою.
— І я не піду.
Вовк зітхнув.
— Та й я вже не такий молодий, щоб ризикувати.
Тільки маленький зайчик набрався сміливості.
— Добре, я побіжу!
Й пострибав до лисячої хатини.
Лисичка якраз біля дверей стояла.
— Чого прийшов, зайчику? — примружилася вона.
— Вовк, ведмідь, дикий кабан і я запрошуємо тебе та Панa Коцького на святковий обід.
— Ми обов’язково прийдемо, — відповіла лисичка. — Але вам краще сховатися. Мій Пан Коцький дуже поважний. Як розсердиться, то мало не здасться!
Зайчик аж затремтів.
Прибіг назад і все переказав друзям.
Звірі ще більше перелякалися.
Та так, що поховалися хто куди.
Ведмідь виліз високо на дерево.
Вовк заховався за густим кущем.
Дикий кабан заліз під купу хмизу.
А маленький зайчик так поспішав, що сховався просто під листям.
Незабаром до галявини прийшли лисичка та Пан Коцький.
Перед ними стояв великий казан із духмяним обідом.
Пан Коцький одразу помітив багато м’яса.
Стрибнув на стіл і почав ласувати.
— Мяу! Мяу! Мяу! — задоволено нявкав він.
Звірі почули це зі своїх схованок.
— Ой лишенько! — подумали вони. — Йому вже мало! Напевно, зараз і нас кликатиме, щоб з’їсти!
Від страху ніхто не наважувався навіть поворухнутися.
А Пан Коцький все ласував обідом та голосно нявкав:
— Няв! Няв! Няв!
Звірі в своїх схованках ще більше затремтіли.
— Ой, який же він страшний та поважний! — перелякано думав кожен.
У цей час дикий кабан лежав поруч із столом під купою хмизу.
Його довгий хвіст трохи виглядав назовні.
Пан Коцький помітив, як щось ворухнулося.
— О! Миша! — зрадів він.
Кіт миттю стрибнув просто на кабана й міцно вчепився кігтями в його хвіст.
Кабан страшенно перелякався та заревів на весь ліс:
— Рятуйте! Пан Коцький мене схопив!
Він вискочив із хмизу й щодуху помчав через галявину.
Пан Коцький від несподіванки відпустив хвіст і скочив на дерево.
Ведмідь так злякався, що почав поспіхом спускатися, та не втримався, впав і чкурнув за кабаном.
Вовк почув гуркіт.
— Ой, Пан Коцький уже й ведмедя переміг!
Не озираючись, вовк кинувся навтьоки.
А маленький зайчик так перелякався, що одним стрибком зник у густих кущах.
За мить на галявині нікого не залишилося.
Пан Коцький від переляку спину догори вигнув, вуса виставив та шипів на всі боки.
А лисичка весело сміялася:
— Ох і поважний у мене чоловік! Хай усі звірі в лісі тепер знають Панa Коцького!
Відтоді ніхто вже не наважувався сперечатися з Паном Коцьким.
А він і далі жив із лисичкою дружно та сито.
Цікавий факт!
Ім’я Пан Коцький означає не справжнє прізвище кота. Слово «пан» колись було шанобливим звертанням до поважної людини. Коли кіт назвав себе Паном Коцьким, лисичка вирішила, що перед нею дуже могутній і небезпечний звір. Саме з цього непорозуміння й починаються всі кумедні пригоди казки.
Читайте також малюкові й собі:
Кожен ваш донат надихає мене створювати ще більше добрих історій для дітей! ❤️
Словникова робота для розвитку мовлення
- Пан — шанобливе звертання до поважної людини.
- Коцький — жартівливе ім’я кота в українській народній казці.
- Нора — підземний будиночок, у якому живуть деякі лісові тварини.
- Ласувати — із задоволенням їсти щось дуже смачне.
- Хмиз — сухі гілки дерев, які збирають для вогнища.
- Галявина — відкрите місце серед лісу, вкрите травою.
- Почастунок — смачна їжа, якою пригощають гостей.
- Навтьоки — дуже швидко, щодуху тікати від небезпеки.
- Поважний — той, кого шанують і ставляться до нього з великою повагою.
- Чутка — звістка або розповідь, яку люди передають одне одному, навіть якщо не знають, чи вона правдива.
Питання до казки «Пан Коцький»
- Як кіт потрапив до ліса?
- Як назвав себе кіт, коли зустрів лисичку?
- Чому лисичка вирішила жити разом із Паном Коцьким?
- Хто першим дізнався про Панa Коцького?
- Що лисичка розповіла звірам про Панa Коцького?
- Які звірі вирішили запросити Панa Коцького в гості?
- Де сховалися звірі, коли прийшов Пан Коцький?
- Чому кабан раптом вибіг зі своєї схованки?
- Чим закінчилася історія про Панa Коцького?
Поговорімо про казку
- Як ти думаєш, чи справді Пан Коцький був таким страшним, як про нього говорили?
- Чому звірі повірили словам лисички, навіть не перевіривши їх?
- Який момент у казці видався тобі найсмішнішим?
- Як ти думаєш, що відчував Пан Коцький, коли всі звірі раптом розбіглися?
- Хто тобі найбільше сподобався в казці? Чому?
- Чого навчає нас казка «Пан Коцький»?
- Як ти думаєш, чому не варто робити висновки лише з чужих слів?
Завдання для найменших
- Покажи Панa Коцького.
- Покажи лисичку.
- Покажи зайчика.
- Покажи ведмедя.
- Покажи вовка.
- Покажи дикого кабана.
- Покажи, як кіт тихенько підкрадається.
- Покажи, як зайчик швидко тікає.
- Покажи, як ведмідь незграбно злазить із дерева.
- Засмійся, як лисичка, коли всі звірі злякалися Панa Коцького.
Гра «Ой, як звірі налякались!»
Один із дітей стає Паном Коцьким.
Усі інші — лісовими звірятами.
Діти ходять по кімнаті й разом промовляють:
Ой, як звірі звеселялись,
На галявині зібрались.
Та почули: «Няв-няв-няв!»
То Пан Коцький завітав!
Після останніх слів Пан Коцький голосно каже:
— Няв!
І починає наздоганяти звірят.
Той, кого він торкнувся рукою, стає новим Паном Коцьким.
Гра починається знову.
