Брат та сестра в лісі
Час читання казки: 8 хвилин
Жив колись у невеликому селі добрий чоловік. Було в нього двоє дітей: старший син і молодша донечка.
Минув деякий час, і батько одружився вдруге.
Нова господиня зовсім не полюбила дітей. Вона весь час бурчала, сердито дивилася на них і щодня повторювала чоловікові:
— Відведи їх куди-небудь! Не хочу більше бачити цих дітей у своєму домі!
Батько дуже сумував. Він любив своїх дітей і не хотів розлучатися з ними. Але мачуха не переставала його вмовляти.
Зрештою чоловік поїхав на ярмарок, а мачуха сама повела дітей до лісу.
Братик із сестричкою дуже зраділи. Вони подумали, що їдуть збирати ягоди або гриби.
Та дорогою хлопчик помітив, що мачуха часто нишком озирається на них.
Незабаром вони зайшли далеко-далеко в густий ліс.
— Почекайте тут трохи, — сказала мачуха. — Я скоро повернуся.
Вона пішла.
Діти довго чекали. Та мачуха не поверталася.
Сестричка заплакала.
— Невже ми залишилися тут зовсім самі? — спитала вона.
Братик узяв її за руку.
— Не бійся, — сказав він. — Я з тобою. Разом ми обов’язково знайдемо дорогу.
Вони пішли вузенькою лісовою стежкою. Йшли довго.
Нарешті вирішили збудувати собі маленьку хатинку з гілочок і листя. Так вони й почали жити в лісі.
Братик ходив на полювання. Одного разу із кущів вискочив маленький зайчик. Хлопчик уже хотів його вполювати, але зайчик швидко сказав:
— Відпусти мене! Колись я теж допоможу тобі!
Хлопчик усміхнувся:
— Біжи, маленький друже.
Зайчик радісно стрибнув у траву й зник серед дерев.
Наступного дня братик знову вирушив до лісу. Він ішов, придивляючись до стежинок. Раптом почув важке сопіння. Із-за дерев вийшов великий ведмідь. Хлопчик уже хотів вполювати його. Та ведмідь промовив:
— Відпусти мене. Може, колись і я стану тобі в пригоді.
Хлопчик згадав зайчика й промовив:
— Іди з миром.
Ведмідь поважно кивнув і неквапливо пішов далі.
Трохи згодом із густих кущів виглянув сірий вовк. Він уважно подивився на хлопчика й сказав:
— Відпусти мене. Може, одного дня я теж допоможу тобі.
— Добре, — відповів хлопчик. — Я не скривджу тебе.
Вовк махнув пухнастим хвостом і зник між соснами. Минуло ще трохи часу.
На старому дубі сидів чорний ворон. Побачивши хлопчика, він голосно каркнув:
— Відпусти мене! Я пам’ятатиму твою доброту.
— Лети собі, — сказав хлопчик.
Ворон широко розправив крила й піднявся високо в небо.
Так братик подружився із зайчиком, ведмедем, вовком і вороном. Усі они пообіцяли:
— Якщо колись тобі знадобиться допомога, тільки поклич нас.
Одного дня хлопчик забрів у незнайому частину лісу. Серед дерев він побачив дивний високий палац. Навколо нього нікого не було. Лише біля воріт голосно гавкав великий собака.
Хлопчик обійшов палац, побачив маленькі дверцята та зайшов усередину.
У великій кімнаті сиділа стара бабуся. Побачивши хлопчика, вона дуже злякалася.
— Дитино! — закричала вона. — Швидше тікай! Тут живуть страшні розбійники. Вони ось-ось повернуться.
Але хлопчик не злякався.
— Я не втечу, — відповів він. — Спочатку дізнаюся, що це за місце.
Незабаром почувся тупіт.
До палацу повернулися розбійники. Їхній ватажок здивовано глянув на хлопчика.
— А ти хто такий? — суворо запитав він.
Хлопчик відповів:
— Я заблукав у лісі й випадково знайшов цей палац.
Розбійник дивився на нього. Хлопчик не тремтів і не намагався втекти.
— Гаразд, — сказав ватажок. — Залишайся поки що в нас.
Так хлопчик оселився у палаці. Минали дні. Та він ні на хвилину не забував про свою сестричку, яка чекала його в лісовій хатинці.
Одного вечора хлопчик сказав:
— Мені треба ненадовго піти. У лісі залишилася моя молодша сестра. Вона хвилюється за мене.
Розбійник відповів:
— Іди. Але швидко повертайся.
Хлопчик повернувся до хатинки. Сестричка дуже зраділа, коли побачила брата живим і неушкодженим. Вона міцно обійняла його.
— Я так боялася, що з тобою щось сталося!
Братик усміхнувся.
— Не хвилюйся. Я знайшов безпечне місце. Ходімо зі мною.
Разом вони прийшли до великого палацу. Розбійник дозволив дівчинці залишитися. Тепер брат і сестра жили там удвох.
Та минуло небагато часу, і ватажок знову вирушив у свої справи. Перед від’їздом він суворо сказав дівчинці:
— У палаці можеш ходити скрізь. Але є одна кімната, яку відчиняти не можна.
Дівчинка кивнула:
— Запам’ятала.
Та щойно розбійник поїхав, цікавість почала брати гору. Вона довго дивилася на зачинені двері. І нарешті тихенько простягнула руку до клямки.
За дверима була темна кімната. Посеред кімнати стояла велика дерев’яна бочка, наповнена водою. У бочці сидів її братик. Він був дуже слабкий і ледве тримався на ногах.
— Братику! — скрикнула дівчинка.
— Тихіше! — попросив він. — Не можна, щоб розбійник почув.
Дівчинка кинулася до брата:
— Що з тобою сталося?
— Це чаклунство, — відповів хлопчик. — Розбійник щоразу дає мені чарівної води. Після кожного ковтка я слабшаю дедалі більше.
Дівчинка швидко зачерпнула чистої води й подала братові. Він зробив кілька ковтків. І раптом відчув, як сили почали повертатися.
Хлопчик випростався. Його плечі стали міцнішими. Руки знову набрали сили.
Дівчинка ще кілька разів дала братові чистої води. З кожним ковтком він почувався дедалі краще.
Незабаром хлопчик уже міг упевнено стояти на ногах. Саме тоді біля воріт почувся знайомий тупіт — розбійник повернувся. Дівчинка зачинила двері й удала, ніби нічого не сталося. Ватажок її ні в чому не запідозрив.
Минув ще один день. Коли розбійник знову поїхав, дівчинка вирішила довідатися, у чому його сила. Вона принесла йому води й лагідно запитала:
— Скажіть, невже на світі немає нікого сильнішого за тебе?
Розбійник засміявся:
— Є одна людина.
— Хто ж?
— Твій брат. Але перемогти мене майже неможливо.
Дівчинка здивовано подивилася на розбійника:
— Мій брат? Але ж ти набагато сильніший!
Розбійник самовдоволено усміхнувся:
— Не поспішай дивуватися. Якщо твій брат зможе розірвати ось цю нитку, тоді й справді буде сильнішим за мене.
Він дістав тоненьку шовкову нитку: — Передай її братові.
Дівчинка взяла нитку й побігла до брата. Хлопчик уважно оглянув її, потягнув — і легко розірвав.
Наступного дня розбійник дав уже товстішу нитку. Та й вона тріснула в руках хлопчика. Так повторювалося ще багато разів. Щоразу розбійник приносив дедалі міцніший шовковий шнур. А брат без великих зусиль його розривав.
Нарешті розбійник простягнув дуже товсту мотузку: — Якщо й це подужає, тоді повірю, що він справді сильний.
Хлопчик міцно взявся за мотузку, напружився — і вона з гучним тріском розірвалася навпіл.
Розбійник насупився. Тепер він зрозумів, що хлопець став дуже сильним.
— Ну що ж, — сказав він. — Завтра ми з ним поміряємося силою.
Братик усе почув. Він зрозумів, що настав час покликати своїх лісових друзів. Хлопчик підійшов до вікна та засвистів.
І майже відразу з лісу вибіг швидкий зайчик. За ним прийшов сірий вовк. З-за дерев вийшов могутній ведмідь, а високо над ними закружляв чорний ворон.
— Ми пам’ятаємо твою доброту, — сказали звірі. — Чим можемо допомогти?
— Допоможіть мені перемогти розбійника, — попросив хлопчик.
— Разом ми обов’язково впораємося! — відповіли друзі.
Наступного ранку розбійник вийшов на широку галявину біля свого палацу. Там уже чекав хлопчик.
— Ну що, — сказав ватажок, — перевіримо, хто з нас сильніший.
Вони міцно взялися один за одного. Спершу перевага була то в одного, то в другого. Здавалося, сили в них майже однакові. Та раптом із високого неба стрімко злетів ворон.
Він закружляв просто над головою розбійника, голосно закаркав і на мить відволік його. Цієї ж миті з кущів блискавкою вискочив зайчик, промайнув просто під ногами розбійника. Той спіткнувся, утратив рівновагу й впав.
А хлопчик ще міцніше вперся ногами в землю. Та розбійник швидко оговтався, він знову кинувся вперед. І тоді з-за дерев вибіг могутній ведмідь. Він заревів так, що луна прокотилася над всім лісом. Розбійник мимоволі озирнувся.
У цю ж мить із другого боку вискочив вовк, перегородив дорогу й грізно загарчав. Зібравши всі сили, хлопчик міцно схопив розбійника, підняв його над землею й кинув далеко вбік. Той більше й не підвівся. У лісі знову запанували тиша й спокій.
Брат із сестрою щиро подякували своїм друзям.
— Ми ж обіцяли допомогти, — усміхнувся зайчик.
— Добрі вчинки завжди повертаються добром, — поважно мовив ведмідь.
Ворон широко розправив крила.
— А справжніх друзів не забувають.
Відтоді брат і сестра більше ніколи не розлучалися. Вони жили дружно й щасливо.
Читайте також малюкові й собі:
Цікавий факт!
У багатьох українських народних казках лісові звірі вміють розмовляти й допомагають добрим героям. Але вони роблять це не випадково. Найчастіше тварини віддячують за добрий учинок. Отже в казках часто повторюється мудре правило: якщо ставитися до інших із добротою, добро обов’язково повернеться.
Кожен ваш донат надихає мене створювати ще більше добрих історій для дітей! ❤️
Словникова робота для розвитку мовлення
- Мачуха — нерідна мама, дружина батька.
- Палац — великий і красивий будинок, у якому жили багаті або знатні люди.
- Розбійник — людина, яка нападала на інших, щоб забрати їхнє майно.
- Галявина — відкрите місце серед лісу, вкрите травою.
- Хатинка — маленький простий будиночок.
- Ватажок — головний серед групи людей або тварин.
- Провідувати — приходити в гості, щоб побачитися й дізнатися, як хтось живе.
- Вірний друг — той, хто завжди допомагає, підтримує й не залишає у складну хвилину.
Питання до казки «Братик і сестричка»
- Хто жив у сім’ї на початку казки?
- Чому братик із сестричкою опинилися в лісі?
- Що пообіцяв зайчик хлопчикові?
- Яких ще лісових звірів пожалів братик?
- Кого брат і сестра зустріли у великому палаці?
- Яку таємницю приховували зачинені двері?
- Хто допоміг братові повернути сили?
- Як дівчинка дізналася, що брат сильніший за розбійника?
- Хто прийшов на допомогу хлопчикові під час двобою?
- Чим закінчилася історія братика й сестрички?
Поговорімо про казку
- Чому братик не став кривдити лісових звірів?
- Як ти думаєш, чому зайчик, ведмідь, вовк і ворон вирішили допомогти хлопчикові?
- Якою була сестричка? Які її вчинки це показують?
- Чому важливо допомагати своїм рідним?
- Як ти думаєш, чи зміг би братик перемогти без допомоги друзів?
- Хто з героїв тобі сподобався найбільше? Чому?
- Яка риси характеру допомогли братові й сестрі подолати всі випробування?
- Як би ти подякував(ла) лісовим звірам за їхню допомогу?
- Чого навчає нас казка «Братик і сестричка»?
Завдання для найменших
- Покажи братика.
- Покажи сестричку.
- Покажи зайчика.
- Покажи ведмедя.
- Покажи вовка.
- Покажи ворона.
- Покажи великий ліс.
- Покажи, як зайчик швидко стрибає.
- Покажи, як ведмідь поважно крокує.
- Помахай рукою лісовим друзям і подякуй їм за допомогу братикові й сестричці.
Гра «За братиком!»
Один із дорослих або старша дитина стає братиком. Усі інші — лісовими друзями.
Братик починає рухатися, а всі повинні точно повторювати його дії.
Наприклад:
- навшпиньках крокувати лісовою стежкою;
- переступати через «струмочки»;
- нахилятися під «гілками»;
- піднімати коліна, ніби йдуть високою травою;
- озиратися навколо;
- прислухатися до лісових звуків;
- тихенько помахати зайчикові;
- потягнутися вгору, ніби привітатися з вороном.
Через кілька хвилин ведучий змінюється, і новим братиком стає інша дитина.
Перемагають усі, хто уважно повторював рухи й дружно пройшов лісову стежку разом.
