ЛИСИЧКА-СЕСТРИЧКА ТА ВОВЧИК-БРАТИК: українська народна казка для дітей

Лисичка-сестричка та вовчик-братик

Час читання казки: 5 хвилин

Жила собі лисичка. Збудувала вона маленьку хатку на узліссі та й жила собі. Та настала зима, ударили морози, і стало в хатці холодно.

Побігла лисичка до села попросити жару, щоб розтопити піч.

Підбігла до хати однієї бабусі та й каже:

— Здорові були, бабусю! Позичте мені, будь ласка, жаринку. Я вам колись добром віддячу.

— Заходь, лисичко-сестричко, — усміхнулася бабуся. — Погрійся, поки я вийму з печі макові пиріжки.

Поставила бабуся духмяні пиріжечки на стіл, щоб прохололи. А лисичка була хитра. Непомітно взяла один пиріжок, виїла з нього начинку, напхала всередину сміття та й побігла собі.

Біжить дорогою, а назустріч хлопці женуть бичка до води.

— Здорові були, хлопці!

— Здорова, лисичко-сестричко!

— Проміняйте мені цього бичка на смачний маковий пиріжок!

Хлопці подивилися на пиріжок.

— Гаразд.

— Тільки не їжте його зараз, — сказала лисичка. — З’їсте, як я вже далеко відійду.

Помінялися. Лисичка повела бичка до лісу, а хлопці розламали пиріжок.

— Ого! — здивувалися вони. — Та тут саме сміття

А лисичка вже була далеко й тільки посміхалася зі своєї хитрощі.

Привела вона бичка додому, зробила гарні дерев’яні санчата, запрягла бичка й поїхала лісовою дорогою.

Їде собі, а назустріч вовчик.

— Здорова, лисичко-сестричко!

— Здоров, вовчику-братику!

— Які ж гарні в тебе санчата! І бичок гарний! Підвези й мене!

— Ой ні, вовчику-братику, ще поламаєш мені санчата.

— Ні, ні! Я тільки одну лапку поставлю.

— Ну, став одну.

Поїхали далі.

Минуло трохи часу, вовчик знову просить:

— А можна ще й другу лапку поставлю?

— Гляди ж, не поламай санчат!

— Не поламаю.

— Ну, став.

Їдуть вони далі.

Незабаром вовчик каже:

— Лисичко-сестричко, можна я ще й третю лапку поставлю?

— Ой, вовчику-братику, дивися, щоб санчата не тріснули!

— Не тріснуть, не бійся!

— Ну, став.

Поставив вовчик і третю лапку. Їдуть далі.

Коли це вовчик знову просить:

— А можна я вже й четверту лапку поставлю?

— Ой, вовчику-братику, дуже ж ти важкий!

— Я обережно.

— Ну, гаразд.

Поїхали ще трохи.

Аж вовчик каже:

— Лисичко-сестричко, дозволь уже й сісти.

— Не знаю, не знаю… Щось мені здається, що санчата цього не витримають.

— Та я зовсім легенько!

Тільки-но вовчик присів — трісь! Санчата розсипалися.

Лисичка сплеснула лапками.

— Ой лишенько! Що ж ти наробив, вовчику-братику? Тепер доведеться нові санчата майструвати.

Вовчик засоромився.

— Пробач мені, лисичко-сестричко. Я не хотів.

— Якщо не хотів, то допоможи мені. Іди до лісу та принеси гарне деревце — рівне та міцне. З нього нові санчата зробимо.

Пішов вовчик до лісу. Та дорогою забув, яке саме дерево треба.

Став посеред лісу та й бурмоче:

— Рубайся, деревце… криве… е-е… чи пряме?.. Ой, зовсім забув!

Подивився навколо й набрав самих покручених гілок.

Приніс їх лисичці.

Та глянула й тільки головою похитала.

— Ех, вовчику-братику! Хіба ж із таких кривульок санчата зробиш?

Вовчик почухав потилицю.

— Видно, не те деревце я вибрав.

— Нічого, — усміхнулася лисичка. — Цього разу я сама покажу, яке треба.

Пішли вони разом до лісу, вибрали рівне молоде деревце, а з нього лисичка швидко зробила нові міцні санчата.

— Оце інша справа! — зрадів вовчик.

— Бачиш, вовчику-братику, коли уважно слухати, то й справа ладиться.

Минуло кілька днів.

Якось вовчик знову завітав до лисички.

— Здоровенькі були, лисичко-сестричко!

— Здоров, вовчику-братику! Чого прийшов?

— Хотілося б рибки скуштувати. Та я не знаю, як її ловити.

Лисичка примружила очі. Любила вона пожартувати.

— Це дуже просто. Ходімо до річки — я покажу.

Прийшли вони до ополонки.

Лисичка й каже:

— Опусти хвоста у воду та приказуй:

«Ловись, рибко, мала й велика!

Ловись, рибко, мала й велика!»

Вовчик так і зробив. Сидить, хвоста у воду опустив та все приказує:

— Ловись, рибко, мала й велика!
Ловись, рибко, мала й велика!

А лисичка тихенько відбігла за кущик та й сміється.

Ніч була морозяна. Вода біля хвоста почала братися тонкою кригою.

Сидить вовчик та й думає:

— Ловися рибка велика та маленька! Ловися рибка велика та маленька!

А лисичка стиха примовляє:

— Морозе, морозе, поспішай, вовчого хвоста потримай.

Минув якийсь час.

Хотів вовчик підвестися, а хвіст не слухається.

— Ой, що ж це таке? Наче хтось мене тримає!

Смикнув раз — не виходить.

Смикнув удруге — теж ні.

Аж ось з села долинув веселий гомін.

То до річки поспішали люди по воду.

Побачили вовка та й загукали:

— Он вовк біля ополонки!

Задзвеніли відра, застукотіли дерев’яні відра, загриміли кочерги.

Вовчик злякався, щосили смикнув хвоста — і висмикнув його з криги.

— Ой, ледь вирвася! — вигукнув він та й помчав до лісу так швидко, що сніг тільки закурів.

А лисичка вибігла з-за кущика та весело засміялася:

— Ех, вовчику-братику, не всякій пораді варто одразу вірити!

Вовчик почув лисицю, та й каже собі:

— Єх! Наступного разу спершу сам подумаю, а вже тоді робитиму.

Відтоді жодного разу лисичка-сестричка допомоги у вовчика-братика більше не просила, а він — ніколи її порад не питав.

От і казочці кінець, а хто слухав — молодець.

Читайте також малюкові й собі:

• Інші народні казки
• Українська народна казка ДІДОВА ДОЧКА ТА БАБИНА ДОЧКА
• Казка для дітей ЯК ЛИС ПОКАЗАВ ВОВКОВІ МАСЛО

Цікавий факт!

У природі вовки ніколи не ловлять рибу хвостом. Цей кумедний епізод народ вигадав не випадково: він мав нагадувати, що не варто без роздумів вірити чужим порадам, навіть якщо вони звучать дуже переконливо.

Словникова робота для розвитку мови

• Жаринка — маленький палаючий шматочок вугілля або дерева, яким можна розпалити вогонь.
• Маковий пиріжок — пиріжок із солодкою маковою начинкою.
• Товар — у давнину так називали свійських тварин, яких гнали на пасовище або до води.
• Бичок — молодий бик, невеликий бик.
• Санчата — маленькі сани для перевезення людей або речей узимку.
• Ополонка — oтвір у кризі на річці чи озері.
• Кочерга — залізний зігнутий прут, яким ворушать дрова або жар у печі.
• Хитрувати — діяти спритно й вигадливо, щоб досягти свого.
• Дременути — дуже швидко втекти.
• Узлісся — місце, де ліс переходить у поле або галявину.

Питання до казки «Лисичка-сестричка й вовчик-братик»

• Де жила лисичка?
• Навіщо лисичка пішла до бабусі?
• Що лисичка зробила з маковим пиріжком?
• На кого лисичка проміняла пиріжок?
• Хто попросився покататися на санчатах?
• Чому санчата зламалися?
• Яке дерево приніс вовчик для нових санчат?
• Куди лисичка повела вовчика ловити рибу?
• Що приказував вовчик біля ополонки?
• Чим закінчилася пригода лисички й вовчика?

Поговоримо про казку

• Як ти думаєш, чи правильно вчинила лисичка, коли перехитрила хлопців?
• Чому вовчик повірив словам лисички?
• Як треба поводитися, якщо чогось не знаєш?
• Чому важливо бути уважним і добре думати перед тим, як щось робити?
• Як ти вважаєш, чи стали лисичка й вовчик мудрішими після своїх пригод?
• Який герой сподобався тобі найбільше? Чому?
• Чого навчає нас ця казка?
• Як би ти закінчив або закінчила цю казку?

Питання для найменших

• Покажи лисичку.
• Покажи вовчика.
• Покажи санчата.
• Як сміється лисичка?
• Як виє вовчик?
• Як рипить сніг під санчатами?

Гра «Правда чи ні?»

Дорослий читає речення, а дитина відповідає: «Так» або «Ні».

• Лисичка жила в хатці.
• Лисичка пішла до бабусі по жаринку.
• Бабуся пригостила лисичку пиріжком.
• Лисичка проміняла пиріжок на бичка.
• Вовчик пік пиріжки.
• Лисичка зробила санчата.
• Вовчик попросився покататися.
• Вовчик їхав на санчатах.
• Санчата зламала лисичка.
• Вовчик приніс криве дерево.
• Лисичка сама вибрала рівне деревце.
• Лисичка порадила вовчикові, як ловити рибу.
• Вовчик ловив рибку в ополонці.
• Вовчик спіймав багато риби.
• Вовчик висмикнув хвоста з криги.
• Лисичка перехитрила вовчика.
• Наприкінці вовчик став уважнішим.
• Казка закінчилася весело.