У лісі живе велика й дружна родина: тато Михайло Потапович, мама Настасія Петрівна, їхній старший синок Мішутка та маленька донечка Пуся — або Пусіанна, як вона любить себе величати. Взимку, коли усе навколо стишилося, ведмеді переважно відпочивали у своєму барлозі. Але у грудні пухнастий сніг ліг на гілки, і в серцях ведмежої родини почало зростати передчуття свята — адже наближався день Святого Миколая. Нова зимова казка для вас! Про ведмедів. На сайті “Ведмежата-клуб”. Залишайтесь з нами! Запрошуйте друзів.
Любі друзі! На цій сторінці — тільки зимова казка про чотирьох ведмедів (бо ви ж уже знаєте, що в трьох ведмедів народилося ще одне ведмежатко — маленька Пуся?). Тут не буде порад від педагога. Але буде одне побажання від люблячої мами: насолоджуйтеся казкою разом. З прийдешніми святами! Нехай мир повернеться у наші домівки, і нехай здійсниться все добре, про що мріється!
Читайте дітям історію справжнього Святого Миколая — доступно і цікаво!
Завантажуйте розмальовку з персонажами казки “4 ведмеді та Святий Миколай”
Діліться з друзями!
Автор сайту: Наталка Україна. Понад 25 років педагогічного досвіду, авторські розвивальні матеріали для дітей від 0 до 6. Кожна казка та гра створені з любов'ю, щоб малюки вчилися через гру, а батьки отримували радість спільної творчості. Додайте сайт до закладок, щоб залишатися з нами!
Зимова казка Чотири ведмеді та Святий Миколай
У лісі живе велика й дружна родина: тато Михайло Потапович, мама Настасія Петрівна, їхній старший синок Мішутка та маленька донечка Пуся — або Пусіанна, як вона любить себе величати.
Взимку, коли усе навколо стишилося, ведмеді переважно відпочивали у своєму барлозі. Але у грудні пухнастий сніг ліг на гілки, і в серцях ведмежої родини почало зростати передчуття свята — адже наближався день Святого Миколая.
Читайте інші чарівні зимові казки на сайті!
- Казка Андерсена «Ялинка» для обговорення та терапії
- «Снігова королева» Андерсена: читайте та обговорюйте
- Казка «Новий рік у Снігополісі» — що сталося в родині сніговиків?
- Казка Гофмана «Лускунчик і Мишачий король» — адаптація для дітей до 6 років
Частина 1. Прийшла зима
Сосни стояли білі, немов великі торти зі сметаною.
Сьогодні тато-ведмідь лагодив дах барлога, мама перекладала банки з медом,
а ведмежата — старший Мішутка та молодша Пуся — стрибали по снігу.
— Пуся, обережно, лапки змерзнуть! — сказала мама.
— Я перевіряю, який сніг смачніший — із сонцем чи без! — важливо відповіла Пуся й лизнула сніг.
Потім вона надула щічки:
— І взагалі, я не Пуся. Я — Пусіанна! Я вже велика!
Тато й мама ледь стримали сміх.
Та навіть поважна Пусіанна не могла сердитися в такий день.
— Сніг пахне сонцем! — оголосила вона.
— Пора відпочивати до весни, дослідники, — усміхнувся тато.
Але спати ведмежата точно не збиралися.
Частина 2. Невгамовні ведмежата
У барлозі було світило від світлячків, пахло медом і хвоєю.
— Заплющили оченятка — і спати, любчики мої! — сказала мама.
— А як же Святий Миколай? — ображено спитав Мішутка.
— А раптом він саме сьогодні прийде! — підхопила Пуся.
— Святий Миколай знає, що ведмеді взимку сплять, особливо — маленькі! — строго сказала мама.
Але тільки-но вона задрімала — ведмежата вже будували «снігову фортецю» з подушок і ковдр.
Частина 3. Таємниче тук-стук
Раптом у вікно хтось постукав:
— Тук-тук-тук!
Ведмежата завмерли.
Потім постукали ще раз, вже гучніше:
— ТУК-ТУК-ТУК!
— А раптом це злий вовк? — злякано прошепотіла Пуся.
— Ну то й що? — задиркувато спитав Мішутка. — Я посаджу його на пічку, і він розтане!
— Вовки не тануть, дурнику! — виправила його Пуся, яка в усьому прагнула порядку.
— Ну… тоді… я посаджу його на лопату та запхаю в піч! — не здавався Мішутка.
Шум розбудив маму-ведмедицю. Вона протерла очі:
— Хто це може бути в таку холоднечу, та ще й вночі?
Частина 4. Несподіваний гість
Двері рипнули, відчинились — і в барлогу зайшов Святий Миколай.
Величезний! Шапка ледь трималася на кошлатій голові, кожух на плечах напнувся,
а пояс ледве стримував круглий животик.
— Ого… — прошепотіла Пуся. — Та це ж Святий Миколай! Але чому він такий ВЕЛИКИЙ?
— Бо сильний! — упевнено відповів Мішутка. — Він же нам мішок меду приніс!
— Якби в мішку був мед, він би капав! — пробубоніла справедлива Пуся.
Миколай кашлянув басом:
— Е-е-е… Зі святом, малята! Я прийшов до вас у ліс, бо ви…
Але тут борода у нього взяла та й… сповзла набік.
Пуся аж присіла:
— Мамо! У Миколая БОРОДА тікає!
Частина 5. Святий Миколай залишається без бороди
Миколай завмер. Він хотів підхопити бороду, але в цю мить пояс таки не витримав напруги та репнув, кожух розстібнувся, і діти побачили знайомий татів живіт.
А коли борода остаточно впала на підлогу, ведмежата загуділи від щастя:
— ТАТО-МИКОЛАЙ!!!
— Найкращий у світі!
Навіть Пуся не стала чіплятися до того, що Миколай — взагалі-то не ведмідь, а людина.
— Ні в кого немає такого тата!.. — захоплено прошепотіла вона. — Ведмідь з бородою! Неймовірно!
Тато поліз лапою у мішок і зробив те, на що від самого початку сподівалася розсудлива Пуся!
«Якщо є Святий Миколай, — думала вона, — і у нього мішок — значить, у тому мішку щось є! І це щось, без усякого сумніву, ПОДАРУНКИ!»
Тато-Миколай вручив Пусі плюшевого ведмедика, Мішутці — футбольний м’яч. А мамі — червоний капелюшок та буси. Мама-ведмедиця відразу вбралася і стала така красуня, що всі захоплено заплескали в долоні.
— От… Я хотів зробити вам свято… — зніяковіло пробурмотів ведмідь.
Мама поклала лапу татові на плече:
— Ти найкращий Миколай, любий!
І всі щасливо засміялись.
Вмить дістали горщики з медом, горіхи, сушені гриби та влаштували справжнє зимове свято!
Частина 6. Кінець!
Навіть найневгамовніші ведмежата колись засинають… Особливо коли поруч мама, тепло і Святий Миколай — хай навіть ведмежий.
— Мамо, а справжній дідуся Миколай не образився, що тато надів його бороду? — сонно спитала Пуся.
— Справжній Святий Миколай дуже зайнятий, люба, — пояснила мама. — Він сьогодні вітає дітей в усьому світі! І, звичайно, буде тільки радий, якщо чийсь тато трохи йому допоможе.
Пуся аж підстрибнула:
— То наш тато — помічник Святого Миколая?
Мама кивнула:
— Саме так. Великий, турботливий і дуже добрий.
Тато-ведмідь широко усміхнувся.
У цей момент за вікном щось блиснуло.
На підвіконні лежала й сяяла маленька зірочка — ніби лагідно посміхалась.
— Це знак, — прошепотала мама. — Справжній Святий Миколай був тут. Він усе бачив.
І ведмежа сім’я принишкла — бо таке буває тільки у найчарівнішу ніч року.
Дякую за підтримку проєкту «Ведмежата-клуб»!
