Матусі, а ви теж помічаєте, як у передсвятковій метушні — серед купи рецептів та планів — губиться найважливіше: той ніжний, сердечний момент близькості з дитиною? Щоб ваше очікування Свята не перетворилося на безкінечний список справ, я підготувала великодні казки — справжні острівці тепла. Я поділила їх за віком: від лагідних забавлянок для найменших (0–2 роки) до захопливих пригод для жвавих дошкільнят (3-4 та 5-6 років). Обирайте свою історію, обіймайте дітей і творіть традиції, про які вони з усмішкою згадуватимуть через багато років!
Дорогі друзі!
Сторінка ще в розробці, але перша казка вже тут!
Додайте сайт у закладки, щоб не загубити унікальний великодній контент!
Великодня казка для 3–4 років: Пані Квок та її дітки
Жила-була Пані Квок — дуже поважна курка в охайній сукенці з мереживами. Мешкала вона на фермі «Яблуні й сливи» й понад усе на світі пишалася своїми чотирма новісінькими яйцями. Вони були такі білі й чисті, мов цукрові верхівки великодніх пасок, які курка торік бачила в кошику своєї господині — Пані Домни.
Та одного разу, поки квочка в саду вибирала соковитих черв’ячків, стара Пані Домна зайшла до курника. Вона вирішила, що ці яйця якраз чудово згодяться для прийдешнього великоднього столу.
Повернувшись, Пані Квок виявила порожнє гніздо.
— Квок-квок! — скрикнула вона, змахуючи крилами. — Невже це справа лап підступного Пана Лисюка-Хитруна? Або ж лиха сорока Чікка потягла їх до свого гнізда, щоб нагодувати ненаситних пташенят?
Вона негайно кинулася на пошуки. Пані Квок так розхвилювалася, що зовсім втратила голову. Саме тому вона забула про Пана Рррри, який обожнював її лякати, зненацька вискакуючи з будки. Бідолашна курка побігла просто повз його домівку! Авжеж, Пан Рррри миттю прокинувся — а може, він лише тільки вдавав, що спить.
Пес блискавично вискочив надвір і дзвінко гавкнув курці просто в обличча. Пані Квок так злякалася, що злетіла на підвіконня господиного дому. І — о жах! — за склом, чомусь у святковому кошику, вона побачила свої скарби. Курка ледве впізнала їх, й те лише завдяки материнському серцю. Адже яйця стали зовсім невпізнанні: жовте, синє, зелене й червоне, ще й з квіточками — у кожного на одному боці!
Від обурення Пані Квок миттю забула про страх. Вона войовничо настовбурчила пір’я й видала грізний поклик: «Квок-квок-квок!». Безстрашна мати спікірувала з підвіконня, витріщивши очі й цокотячи дзьобом. Вона пролетіла над головою здивованого Пана Рррри, ледь не зачепивши його кігтями. А кігті в Пані Квок були що треба! Бо вона звикла ними відкопувати великих черв’яків із гнойової купи. І поспіхом зникла в курнику, щоб у тиші все як слід обміркувати.
Уночі, коли Пан Рррри нарешті заснув, а Пані Домна погасила світло, квочка прокралася до дому. Вона й досі кипіла від обурення!
— Які дивні манери — фарбувати чужих дітей! — бурмотіла вона.
Курка підхопила кошик з яйцями одним крилом, а в друге не забула взяти чималий шмат святкової паски — від прикрощів Пані Квок завжди хотілося ґрунтовно підкріпитися. Тим паче паска була з родзинками, а Пані Домна вже встигла вкрити її товстим шаром цукрової глазурі й обсипати різнобарвними цукерками!
Квочка потягла свою ношу за дальній тин і сховалася в густих заростях кропиви біля старої верби, — якнайдалі від галасливих хлопчаків і господині, чиє лукавство з яйцями тепер було всім добре відоме. Там птаха влаштувала затишне гніздо, склала в нього свої бідні строкаті скарби, гарненько розпушила пір’я й, солодко дрімаючи, всілася чекати. Щоправда, тепер їй доводилося спати лише одним оком — другим вона підозріло косилася в бік дому.
За три тижні почулося шкряботіння, постукування й пролунав вимогливий писк: «Піп-піп!». Пані Квок, яка нарешті наважилася задрімати обома очима, перелякано закудкудакала, адже їй устигли наснитися й галасливий Пан Рррри, й Пані Домна, й Лисюк-Хитрун із сорокою Чіккою. Усі вони хотіли поцупити її яйця! Тільки подумати! Навіть уві сні від них не було спокою! Та коли на траву посипалася шкаралупа, серце квочки забарабанило, мов весняний дятел. Вона розквітла усмішкою, хоча, як ви розумієте, дзьобом усміхатися не так уже й легко.
І ось з-під пишного квоччиного заду першим викотилося жовте курчатко з фіалкою на спинці. Другим — синє із жовтцем на грудях. Третім — зелене із дзвіночком на тім’ячку. А останнім з’явився яскраво-червоний карапуз із білосніжною ромашкою просто на гузці.
Пані Квок поважно поправила пір’я й вирішила, що її родина виглядає просто розкішно!
Минуло кілька днів, і якось одного ранку Пані Домна вийшла на ґанок із чашкою чаю. Вона саме сіла трохи перепочити, аж раптом побачила щось геть неймовірне.
З-за рогу клуні, поважно перевалюючись, вийшла Пані Квок. А за нею, суворо по порядку, крокували четверо малюків: жовтий, синій, зелений і червоний! Вони прямували просто до городніх грядок, де земля була найм’якша й найсмачніша.
Старенька пані здивовано ахнула, впала зі стільця — «плюх!» — і гепнулася просто на траву, розкинувши широку спідницю, мов величезний дзвін, і задерши вгору ноги в панталонах. На щастя, то був усього лише низенький садовий ослінчик, тож постраждала тільки її гордість.
Поки Пані Домна тремтячими руками поправляла спідницю, шукала на ланцюжку окуляри й надівала їх на ніс, Пані Квок та її загін уже зникли за кущами порічок.
Поважна пані розгублено повернулася до пса, який також витріщився в бік городу.
— Ви це бачили, любий Пане Рррри? — блідими губами прошепотіла вона. — Здається, я вже зовсім старію й сходжу з глузду… Мені щойно привиділося, що через моє подвір’я, просто повз ґанок, пройшли чотири великодні яйця слідом за куркою!
Пес, своєю чергою, був настільки вражений, що вперше в житті забув розгризти цукрову кісточку. Бідолаха так отетерів, що лиха Чікка встигла поцупити кістку просто з-під його носа, а він навіть не помітив! Потім Пан Рррри довго мучився думкою: чи не примарилася йому та кістка, і якщо вона була, то чому в його животі так недостойно бурчало?
А Пані Квок чудово чула все, що сказала господиня. Вона навіть на мить зупинилася й розпушила пір’я, щоб уклонитися. Та оскільки все ще страшенно сердилася на Пані Домну за ті вільності з фарбами й пензликом, лише гордо настовбичила гребінець і зникла, не проронивши ані звуку.
Відтоді щоразу, коли Пані Домна виходила на ґанок із мискою зерна, Пані Квок вишикувала своїх різнокольорових дітей у ряд, мов маленьких солдатиків. Вона суворо наставляла їх: «Спинки рівно, дзьобики вище! Покажемо, що ми кури, а не великодні прикраси!»
І от, коли стара пані підходила ближче, протираючи окуляри й щоразу не вірячи власним очам, курчата хором заводили веселу дражнилку, якої їх навчила мати:
Ми не яйця на столі,
Ми — господарі в траві!
Фарба змиється водою,
Дзьоб лишиться зі мною!
Ко-ко-ко, ко-ко-ко,
Нас спіймати нелегко!
Поважна пані обурено сплескувала руками й упускала миску додолу. А курчата — червоне, синє, жовте й зелене — задирливо виблискуючи квіточками в найнесподіваніших місцях і весело пищачи, кидалися врізнобіч.
Пані Квок же ж з найнезворушливішим виглядом бралася дзьобати розсипане зерно, не забуваючи, втім, поглядати на хитрого Пана Рррри. Вона й досі не пробачила йому того підступного «гав», яке, щоправда, привело всю цю історію до щасливого фіналу.
Словникова робота з казкою «Пані Квок та її діти»
Навіщо ми це робимо? Коли слова зрозумілі, казка в голові дитини перетворюється на справжній мультфільм. Малюк не відволікається на «розшифрування» складних моментів, а повністю занурюється в почуття героїв. Ці короткі пояснення — не нудне навчання, а спосіб подарувати дитині впевненість: «Я розумію цей світ, і мені в ньому цікаво». Так, слово за словом, ми дбайливо розширюємо її словниковий запас і вчимо говорити красиво та сміливо.
Як користуватися цим блоком? Нехай це буде частиною вашої гри. Не потрібно зупинятися й читати лекції. Зустріли незнайоме слово — просто поясніть його «на ходу»: коротким синонімом, жестом або показавши пальцем на картинку. Головне — не збивати ритм вашого теплого спілкування. Дитині не обов’язково запам’ятовувати все одразу; важливо, щоб тут і тепер їй стало зрозуміло, про що йдеться. Так мова засвоюється сама собою — легко, природно й із задоволенням.
- Пані — ввічливе слово для дорослої жінки
- Великдень — свято
- Паска — солодкий святковий хліб
- Глазур — солодка біла «шапочка» на пасці
- Курник — хатинка для курей
- Будка, Конура — хатинка для собаки
- Тин — паркан
- Ґанок — сходинки біля будинку
- Квочка — курочка-мама, яка сидить на яйцях
- Строкатий — різнокольоровий
- Святковий — красивий, урочистий
А які слова ви б додали? Напишіть у коментарях!
Великодня казка для дітей 3–4 років: про що поговорити з дитиною?
Казка про Пані Квок — це проста й зворушлива великодня історія, яка допоможе вам поговорити з дитиною 3–4 років про любов, відданість та диво життя. Поки ви читатимете про те, як смілива курочка повернула свої розфарбовані яєчка та висиділа різнокольорових курчат, малюк на наочному прикладі вчитиметься співпереживати та радіти щасливому фіналу.
Обов’язково обговоріть казку після читання: запитайте дитину, чому курочка не покинула свої яєчка та в який колір малюк сам розфарбував би свій світ. Такий теплий діалог без зайвих повчань допоможе вам стати ближчими, а дитині — відчути себе важливою та почутою.
Занурюємось в історію (сюжет)
- Пам’ятаєш, як звали нашу героїню-курочку?
- Куди ж зникли її яєчка з гнізда? Давай пошукаємо їх разом у книжці!
- Ого, якими вони стали у кошику Пані Домни? Назви кольори, які ти бачиш.
Відчуваємо разом із курочкою (емоції)
- Як думаєш, що відчула Пані Квок, коли побачила порожнє гніздо? Давай трошки посумуємо разом із нею.
- А коли вона побачила, що її курчата вилупилися різнокольоровими — вона здивувалася? Покажи, яке в неї було обличчя!
- Як ти гадаєш, чому курочка не залишила фарбовані яйця, а принесла їх назад та зігріла?
Граємо та уявляємо (уява та рух)
- Якби в тебе була чарівна фарба, у який колір ти б розфарбував найсміливіше курчатко?
- Давай помахаємо крильцями, як хоробра Пані Квок, коли вона втікала від пса Пана Рррри!
- Покажи, як курчатка проклюнулися зі шкаралупи та запищали? «Пі-пі-пі!»
Поділіться з нами, який колір курчати вибрав ваш малюк?
Дякую за підтримку проєкту «Ведмежата-клуб»!
