Чи знайоме вам відчуття, коли вдень ви купуєте гірлянди, увечері судомно гуглите «новорічні казки», а вночі думаєте, чи не забагато всього навалилося на голову вашого перезбудженого малюка? Ні, ви не одні — грудень добиває навіть найспокійніших. Але є один простий трюк, який м’яко «охолоджує» дитину й повертає у дім спокій. І починається він… з правильної новорічної казки.
Новий рік у Снігополісі
Кожного року взимку дорослі та діти ліплять сніговиків. Але одного разу ми прокидаємося — і не знаходимо своїх сніжних друзів. Куди ж вони діваються? Невже все-таки тануть?
Так от, дружок: у сніговиків є секрет.
Щойно починає пригрівати сонечко, сніговикам стає жарко, і вони вирушають у далекі холодні краї. Є ціле місто, де живуть тільки сніговики — Снігополіс. І, скажу вам, там дуже гарно!
Читайте інші чарівні зимові казки на сайті!
- Казка Андерсена «Ялинка» для обговорення та терапії
- «Снігова королева» Андерсена: читайте та обговорюйте
- Аяз Ата, Кар Киз і Тобет: зимова казка в традиціях Казахстану
- Зимова казка для дітей та їхніх дорослих: Чотири ведмеді та Святий Миколай
- Казка Гофмана «Лускунчик і Мишачий король» — адаптація для дітей до 6 років
Частина 1. Місто сніговиків
У місті Снігополісі, де будинки побудовані суцільно зі снігу, а дороги вкриті товстим блискучим льодом, живуть справжні маммі-сніговики, паппі-сніговики, бабуси-сніговики, дідуcи-сніговики і, звичайно, сніговики-хлоп’ятуси.
Це місто вічної зими та північного сяйва. Але холодові там ніхто не засмучується — адже всі жителі теж зроблені зі снігу.
Всі дома прикрашені гірляндами та мішурою. Біля кожного житла ростуть високі пухнасті ялини й сосни. А на головній площі стоїть найбільша ялинка — жителі Снігополіса прикрасили її крижаними кулями, шишками та іншими фігурками.
Завантажуйте безплатно розмальовку про цих сніговичків!
Частина 2. Дідус Снігус та бабуса Хуртожина
В одному з тих будинків, що стоять ближче до лісу, живуть великі й добрі дідус Снігус та бабуса Хуртожина. Цілий рік вони готують подарунки для маленьких сніговичків.
У новорічну ніч дідус Снігус запрягає в санчата полярних лисиць, об’їжджає місто й розкладає подарунки під ялинками біля дверей сніжних будиночків.
Частина 3. Таємна кімната під столом
В один із затишних зимових вечорів маленькі хлоп’ятуси сховалися під великим столом: старша сестра Сніжана і братики-близнюки Грудник та Лютник.
Вони грали в таємну кімнату — сиділи в темряві й слухали історії. Сніжана розповідала розумні казки своїм братикам. Але незабаром хлопчикам набридло просто сидіти, і вони почали бешкетувати.
Щоб їх заспокоїти, Сніжана запитала:
— Цікаво, що подарує нам цього року дідус Снігус?
Сніговички-хлопчики завмерли від здивування — вони зовсім забули, що скоро Новий рік! А значить, у Снігополісі буде найголовніше свято!
— А правда, що подарунки нам дарує дідус Снігус? — запитав Грудник.
— О так, — відповіла Сніжана. — Торік я бачила, як його санчата тягнули полярні лисиці. Такі великі! Майже як олені!
— Ого… — пробурмотів схвильований Лютник. — Полярні лисиці… У них таааакі зубиська! Як добре, що ми зроблені зі снігу!
— Але чому він дарує нам подарунки? — не вгамовувався допитливий Грудник.
— Тому що він добрий, — відповіла сестра. — І тому що він нас любить. А ще дідус отримує задоволення від того, що тішить інших. Це для нього — найкращий подарунок! Він сам так сказав.
Діти перезирнулися. Радість — це добре! Але як приємно взяти до рук коробку, відкрити її й дістати щось смачненьке або цікаве.
— Але хіба ніхто не кладе дідусу подарунок під ялиночку? — знову спитав Грудник.
— Звичайно ні, дурник! — сказав Лютник. — Не сам же собі він його класти буде!
Усі притихли.
— Ох, як сумно… — нарешті сказала Сніжана. — Дідус такий добрий і такий милий!
— Треба негайно це виправити! — вигукнула вона.
— Але як? — запитали близнюки.
— Дуже просто! — засміялася Сніжана. — Ми самі станемо як дідуси: приготуємо подарунки й заховаємо їх під ялинку!
Частина 4. Крижане печиво
— Приготуймо для нього печиво! — запропонувала Сніжана.
А треба сказати, дружок, що в Снігополісі немає ні печей, ні вогню. Сніговики надають перевагу крижаним стравам — чим холодніше, тим краще. От і печиво готувалося з льоду та снігу.
Хлоп’ятуси весело взялися місити снігове тісто й наповнювати форми: зірочки, сніжинки, місяці й зайчиків. Вони заповнили фігурками ціле деко! Вийшло дуже красиво й апетитно.
Сніжана прикрасила печиво конфетті й відправила в холодильник — щоб застигло як слід.
Частина 5. Вічний ліхтар
Сніжана плескала в долоні:
— Ах, який гарний вийшов гостинець!
— Так, але це твій подарунок, — сказав Грудник. — Дівчачий! Я теж хочу придумати сюрприз!
У цю мить Лютник глянув у вікно й побачив великий ліхтар на вулиці.
— А зробімо для дідуса ліхтар! — запропонував він. — Я покладу всередину свою вічно сяючу крижинку, і дідус ніколи не опиниться в темряві!
Хлоп’ятуси весело взялися за ліхтар.
У Снігополісі майструвати було легко — усі сніговички вміли виготовляти поробки з льоду. От і ліхтарик теж вийшов на славу.
Частина 6. Грудник залишився без діла
Сніжана і Лютник радісно стрибали навколо столу, на якому стояли ліхтар та лежало печиво.
— Ах, як мило! — повторювала Сніжана.
Але тут вона помітила, що Грудник сидить у кутку й дується.
— Що з тобою, братику? Хіба не чудові у нас подарунки? — спитала вона.
— Так… але це ваші подарунки, — сумно сказав Грудник. — А я… я нічого сам не приготував…
— О, милий, але ж ти теж робив і печиво, і ліхтарик!
— Так… але вигадав їх не я…
Настрій у всіх затьмарився. Ідей більше не приходило.
Частина 7. Грудник нарешті задоволений
А треба ще сказати тобі, дружочку, що маммі й паппі хлоп’ятусів були скульпторами й архітекторами — вони робили фігури й будівлі зі снігу та льоду, прикрашаючи ними Снігополіс. Коли на небі грало північне сяйво або піднімалося яскраве сонце, усе місто спалахувало вогнями, відбитими від фігур та крижаних стін. Це було неймовірно красиво!
За вечерею — сніжні тефтельки з підливою з крижаного молока — батьки розповідали, яку красу вони готують до Нового року.
— Ми спроєктували величезний палац! — говорила маммі. — З вікнами, сходами й каплицями! Його будують на далекій галявині й вже прокладають крижану дорогу. Усі артисти виступатимуть там.
— Ой, круто! — засяяла Сніжана. — Скоріше б настав…
— Це геніально! — перебив її Грудник. — Здається, я знаю, що буде моїм сюрпризом!
Він тут же побіг у свою кімнату й зачинив двері.
Коли сестрі й братику нарешті дозволили зайти, вони побачили… маленького сніговичка з бородою з паличок.
— Це портрет дідуса Снігуса! — гордо сказав Грудник. — Ось мій сюрприз!
Усі радісно засміялися.
Частина 8. Хлоп’ятус із вусами та бородою
Коли ніч закінчилася, й усі хлоп’ятуси отримали свої подарунки, наші сніговички взяли сюрпризи для дідуса й вирушили до нього в гості.
Треба сказати, що кожного року в дідуса трохи боліла спина — подарунків було так багато, що мішок ставав дуже важким! Бабуса Хуртожина лікувала його морозивом із малиновим сиропом та кутала в пухову хустку.
— Якось не по-справжньому виходить, — помітив Грудник. — Адже вже не новорічна ніч, а новий день!
— Але вночі нас ніхто не відпустив би до дідуса, — засмучено сказала Сніжана.
— Ну і що, — сказав Лютник. — Хіба він нам не зрадіє?
— Ще й як зрадіє! — вигукнули Сніжана й Грудник та весело побігли крижаною дорогою.
А треба сказати, що сам дідус ніколи-ніколи не отримував подарунків — навіть не знав, як це буває.
Коли він був хлоп’ятусом, ніхто ще не придумав дарувати сюрпризи в новорічну ніч.
І ось вже багато років він таємно мріяв колись знайти подарунок під своєю ялинкою, але нікому про це не говорив — адже він уже не хлоп’ятус, а дідус із бородою й вусами.
Якраз у той момент бабуса Хуртожина виглянула у вікно й побачила трьох хлоп’ятусів, що порпалися під ялинкою. А кожна бабуса — завжди трішки чарівниця: вона одразу все зрозуміла й так здивувалася, що навіть охнула й сплеснула руками.
— У чому справа, люба? — спитав стривожений дідус. — Морозиво не застигло?
— Ах ні! Морозиво вдалося на славу. А до нього — завітали гості! Наші дорогі онучатуси!
Малюки хотіли тихенько втекти, щоб подарунок опинився під ялинкою «самі собою», але двері розчинилися — й сяюча бабуса обняла їх й повела в дім.
— Мої дорогі онучатуси завітали! Який чудовий сюрприз!
І всі малюки подумали, що сюрпризів вийшло не три, а відразу чотири. Але так було ще краще!
Бабуса подумала й вирішила трохи допомогти сніговичкам: попросила дідуса принести свіжого снігу з-під ялинки — найхолоднішого й найароматнішого, якраз для соснового лимонаду.
Дідус, охкаючи, нахилився під ялинку і… уяви собі — знайшов там три ошатні коробки, підписані: «Для найкращого у світі дідуса!»
Він приніс коробки в дім й від здивування геть забув набрати снігу.
А коли відкрив їх — застрибав навколо столу, як хлоп’ятус! І спина в нього більше не боліла ні кра-пель-ки!
Так пройшов цей славний Новий рік у Снігополісі.
І виявилося, що навіть у найхолоднішому кліматі може бути дуже тепло — коли поруч турботливі й люблячі друзі.
З Новим роком, дорогі читачі! Залишайтеся на сайті!
Милі повчальні історії (обов’язково з картинками!) завжди потішать і вас, і ваших хлоп’ятусів😉.
Дякую за підтримку проєкту «Ведмежата-клуб»!
Скачайте безплатно новорічну розмальовку-2026 про Снігополіс
СКАЧАТИ розмальовку у PDF або JPG форматі
Чому важливо прочитати цю казку малюкам
- Вона підіймає тему уваги, турботи й взаємності — через просту, теплу історію, де новорічні казки стають приводом поговорити про любов і вдячність за турботу.
- Сюжет структурований і допомагає розвивати мовлення: дитина легко переказує частини, називає дії, персонажів, пов’язує події.
- Казка про Новий рік дає дитині потрібний емоційний досвід: спокійно чекати, проявляти ініціативу, доводити почату справу до кінця.
- З цією казкою вам, як батькам, легше обговорювати важливі теми: цінність сім’ї, подарунків не тільки «предметних», але й емоційних.
- Через чарівність новорічної казки дитина тренує навичку співпереживання — м’яко, і без таких, що можуть роздратувати кого завгодно, повчань.
Для дитини казки про Новий рік — це спосіб «доторкнутися» до свята заздалегідь. Згадати не тільки про подарунки, прикраси й традиції, а й про тих, хто піклується про нас і любить.
Запитання дитині після читання
- Як ти думаєш, що відчув дідус Снігус, коли отримав подарунок?
- Чому Грудник неодмінно хотів зробити щось своє? Що допомогло йому не здатися?
- Що було найважливішим у їхньому сюрпризі?
- Як ти думаєш, що любить кожен зі сніговичків?
- Що б ти подарував(ла) тому, кого любиш?
- Як ти розумієш: «найкращий подарунок — той, що зроблений від серця»?
Цікаві факти про новорічні казки
Про Новий рік казка найчастіше говорить про доброту і родину — незалежно від країни й традицій.
У новорічних казках символи (ялинка, світло, сніг) допомагають дітям відчути безпеку та чарівність.
Для дітей до 7 років новорічна казка — це не просто історія, а спосіб зрозуміти пору року, циклічність і прийняти неминуче очікування.
Багато казок до Нового року вчать терпіння: свято настане швидше, якщо ми робимо маленькі кроки й залишаємося поруч одне з одним.
Поради батькам
Після читання проговоріть, що почуття — важливі, про них можна і навіть треба говорити.
Підкресліть, що хотіти зробити по-своєму — нормально: цілеспрямованість Грудника дуже важлива.
Покажіть цінність спільної дії: сюрприз вийшов, тому що вони робили його разом, допомагаючи й підтримуючи одне одного.
Не порівнюйте дитину з іншими (“ось інші ось так…”). Це лише збільшує напруження.
Якщо дитина засмучується через невдачі, скажіть: “Я поруч із тобою. Спробуймо ще раз — коли ти будеш готовий”.
Підтримуйте будь-які ініціативи дитини в підготовці до свята, навіть маленькі.
«Коли дитина боїться зробити не так»
Іноді ми помічаємо, що дитина відмовляється щось майструвати до свята, хоча раніше була сповнена ідей. “У мене не вийде”, — засмучено каже вона, дивлячись на кольоровий папір і картон.
У такі моменти ми ніби дивимося у своє відображення — ми бачимо дорослих, які теж бояться помилитися.
Нещодавно я спілкувалася з мамою чотирирічки, вона засмучено розповідала: “Його насварили в садочку, бо його поробка була “гірша за інших”. І тепер він відмовляється майструвати, бо “все одно в мене не виходить”. Що з цим робити?”.
Відповідь простіша, ніж здається: дати малюкові право на недосконалість.
Дитині не потрібна ідеальна сніжинка. Їй потрібна впевненість, що її старання приймуть — навіть якщо сніжинка крива.
Що допомагає?
- Почати з маленького кроку: запропонувати вибрати одну деталь, а не “зробити все”.
- Дозволити помилятися вголос: “Якщо криво — переживемо. Спробуймо знову або переробимо пізніше”.
- Хвалити не результат, а процес: “Ти старався”, “Ти думав”, “Ти шукав варіант”.
Підтримка емоційної автономії зміцнює самооцінку дитини. Це той самий фундамент, на якому будується сміливість.
І коли дитина нарешті створює свою нерівну, але улюблену поробку — її світ стає трішки стійкішим. Тому що поруч є дорослий, який не вимагає ідеальності. Він просто любить і бачить зусилля малюка.
План розмови дорослого з дитиною після казки
- Зафіксуйте головне поняття: увага і турбота — теж подарунок.
- Поясніть просто: іноді важлива не річ, а почуття радості, яке ми даруємо.
- Розділіть цінності: предметний подарунок (іграшка) та емоційний (час, увага).
- Наведіть приклад із життя дитини: “Пам’ятаєш, як ти малював для бабусі? Це теж подарунок”.
- Зробіть простий висновок: подарунок — це теж спосіб сказати “я тебе люблю”.
- Закріпіть дією: разом зробіть маленький сюрприз для когось із родини.
Автор сайту: Наталка Україна. Понад 25 років педагогічного досвіду, авторські розвивальні матеріали для дітей від 0 до 6. Кожна казка та гра створені з любов'ю, щоб малюки вчилися через гру, а батьки отримували радість спільної творчості. Додайте сайт до закладок, щоб залишатися з нами!
