Що станеться, якщо в найчарівнішу ніч року зникне місяць, Чорт почне бешкетувати, а простодушний коваль наважиться на мандрівку небом? У цій зимовій казці тісно переплелися традиції та гумор українського народу, дотепно змальовані Миколою Гоголем. Саме тому казку «Ніч перед Різдвом» так захопливо читати дітям: історія полонить із перших рядків і перетворює звичайний вечір на веселе різдвяне диво. Читайте адаптацію для дітей до 6 років. А яскраві унікальні картинки допоможуть розібратися з архаїзмами.
Ніч перед Різдвом М. В. Гоголя для дітей
Усі мешканці Диканьки знали: в різдвяну ніч може статися будь-що. А як же інакше? Адже саме в Диканьці й зорі сяють яскравіше, і сніг лежить мало не вище солом’яних стріх, а нечиста сила так і норовить пожартувати з перехожих.
Особливою гордістю диканьців був красень Вакула — коваль богатирського зросту, з вдачею доброю, мов у дитини. Та навіть наймудріші диканьці й гадки не мали, що саме цей добродушний Вакула в різдвяну ніч осідлає хитрого Чорта й пожене його нічним небом по царські черевички.
Частина 1: Рогатий негідник
Зима того року так щедро закутала Диканьку, ніби сама матінка-природа вирішила сховати білі хати-мазанки під пухкими перинами. Сніг лежав такий білий, такий чистий, що сліпив очі навіть уночі. З димарів вився сизий димок — у кожній печі вже доходила святкова кутя з маком і волоськими горіхами, а під стріхами пахло сушеним яблуком й свіжим сіном. Здавалося, все село завмерло в очікуванні першої зірки. Та в небесах тієї ночі коїлося недобре.
По самому краєчку хмари, припадаючи на копитця й вертячи в усі боки хитрим рилом, крадькома пробирався Чорт. Так-так, той самісінький — з вузькою мордочкою та довгим хвостом, яким він раз у раз обмотувався, щоб не змерзнути. Цей рогатий бешкетник був у препоганому настрої: йому страшенно кортіло піджартувати над людьми так, щоб зіпсувати їм усі святкові гуляння.
— Ач, сяє, мов мідний таз! — пробурмотів Чорт, поглядаючи на кругленький, яскраво-жовтий місяць.
Він підскочив, обпік пальці об місячний бік, подув на них, а тоді — раз! — і спритно вхопив місяць обома лапами. Запхав його до своєї глибокої кишені, застібнув на ґудзик і вдоволено захрюкав. У ту ж мить Диканька поринула в густу, мов дьоготь, темряву.
— Ось вам і свято! Тепер і коваль Вакула дороги до своєї красуні Оксани не знайде, і кум до кума на вареники не дійде! — захихотів Чорт, потираючи лапи.
Та він забув одну важливу річ. У Диканьці жили люди, які твердо знали: навіть якщо місяць кудись подівся, на небі все одно повно зірок. А якщо стане зовсім темно, то в кожного всередині є серце, яке приведе, куди треба — хоч додому, хоч до кума, хоч до шинку.
Частина 2: Коваль Вакула
Поки Чорт стрибав по хмарах, тішачись темрявою, на самому краю Диканьки яскраво світилося вікно кузні. Там працював Вакула. Якби ви його побачили, то відразу зрозуміли б: перед вами справжній богатир! Плечі в нього були широкі, мов ворота, а руки такі дужі, що він міг зігнути підкову, ніби вона з м’якого воску. Та не лякайтеся його сили — добрішої людини на всій Полтавщині годі було й шукати.
Вакула був не просто ковалем, що цілий день гупає важким молотом по ковадлу. Він був справжнім митцем! Коли робота в кузні стихала, він брав до рук пензлі й фарби. Його мальовані скрині знали в усіх навколишніх селах: на них розквітали золоті троянди, співали дивовижні сині птахи й наливалися червоні кетяги калини. Навіть на стінах власної хати він намалював таких веселих козаків, що перехожі мимоволі всміхалися, дивлячись на них.
Того вечора Вакула одягнув свою святкову вишиванку з вигадливим червоним узором. Його серце калатало голосніше за будь-який молот, адже він був по вуха закоханий у красуню Оксану.
— Ех, — зітхав Вакула, поправляючи пояс, — для такої дівчини, як Оксана, й зірок з неба замало! Хочеться подарувати їй на Різдво щось таке, чого ще ні в кого у світі не було. Щоб вона глянула — й зрозуміла, як сильно я її кохаю.
Частина 3: Капризна красуня
Аж ніяк темрява Чортові не допомогла! Ледве настав вечір, як Диканька ожила, задзвеніла й засяяла вогнями. На вулиці висипали колядники. Усюди миготіли барвисті стрічки, розмальовані маски вертепу і, звісно, головна гостя — велика золота Зірка на держаку, що сяяла яскравіше за всі зниклі місяці.
— Коляд-коляд-колядниця! — лунало то тут, то там.
Хлопчики й дівчатка весело дзеленчали дзвіночками, їхні торбинки важчали від медяників, горіхів і дзвінких монет. Сміху було стільки, що Чортові на небі довелося затулити вуха!
Вакула знайшов Оксану біля її хати. Вона стояла серед подруг, рум’яна від морозу, й милувалася своїм відображенням у маленькому люстерці.
— Поглянь, Вакуло, — лукаво примружилася вона, — яка я! Гарна ж, правда? Ой, яка ж гарна! Усі кажуть, Вакуло, що ти найкращий майстер. Та що мені твої скрині? От якби ти приніс мені справжні золоті черевички — такі, які сама цариця носить, — тоді б я повірила, що ти заради мене на все здатен!
Подруги зайшлися сміхом, а Оксана гордо повела головою. Вона сказала це жартома, щоб піддражнити коваля, та Вакула не всміхнувся. Його добре серце стиснулося: для нього глузування коханої дівчини були, мов гострий ніж.
— Будуть тобі черевички, Оксано! — твердо відповів він. — І будуть вони найкрасивіші у світі, з чистого золота. А не дістану — то згину в широкому світі! Прощавай, Оксано, якщо більше не побачимось!
Він розвернувся й пішов геть, а Оксана здивовано замовкла. Їй стало ніяково й трохи страшно: адже вона лише хотіла похизуватися перед дівчатами, як уміє крутити ковалем-богатирем, — з нею він ставав слухняним, мов немовля. А Вакула сприйняв її примху всерйоз і, видно, неабияк образився. А що, як він так розгнівався, що більше до неї не повернеться?
Частина 4: Верхи на Чорті
Вакула йшов засніженою дорогою, міркуючи, як же йому здобути царицині черевички, аж раптом просто зі снігового кучугура вискочив наш давній знайомий — Чорт. Хвостатий бешкетник вирішив, що це його шанс остаточно заплутати коваля й переманити на свій бік. Ото вже він похвалиться головному Чортові, як зумів погубити душу побожного коваля!
Він почав стрибати навколо, кривлятися й нашіптувати всяку нісенітницю, сподіваючись налякати Вакулу. Та диканьський коваль був не з лякливих! Він миттю второпав, що перед ним той самий злодюжка, який поцупив із неба місяць. Вакула спритно, як звик був хапати розпечене залізо кліщами, вхопив Чорта за довгий хвіст.
— Попався, негіднику! — засміявся Вакула. — Раз ти такий прудкий та вмієш літати під хмарами, то послужиш мені. Неси мене зараз же туди, де сяють вогні великого міста, до самої цариці! І не думай хитрувати, бо миттю підкую так, що не те що літати — й скакати не зможеш!
Чорт, не чекавши такої спритності від Вакули, притих, зіщулився, та нічого не вдієш — довелося коритися.
Вони злетіли вгору, лишивши внизу сонні хати Диканьки. Вакула летів крізь морозне повітря, а над ним розкинулося бездонне небо, повне зірок. Просто перед ними тягнувся Чумацький Шлях, що здавався срібним борошном, розсипаним по чорному оксамиту. Зорі дзенькотіли, мов маленькі кришталеві дзвіночки. Зимова ніч сяяла так яскраво, що Вакулі здавалося, ніби він став частиною цієї небесної вишиванки.
Частина 5: Золоті черевички
Мандрівка Вакули скінчилася швидко. Не встиг він і надивуватися зорям, як уже стояв у величезній, залитій світлом залі, де панувало веселе гомінке свято. Усі придворні пані й кавалери ледь не впали: звідкіля ось прямо тут взявся цей простий, але статний коваль у вишиванці?
Вакула не розгубився. Він розповів цариці про дивчину Оксану, що живе в далекій Диканьці. І про те, як зажадала капризна красуня царські черевички. Царицю звеселила його сміливість, і вона наказала видати юнакові найгарніші, найдорожчі золоті черевички, які тільки були в її палаці.
Зворотна дорога була ще швидшою. Не встиг Вакула й оком змигнути, як знову опинився в засніженій Диканьці. Він так прудко рушив до Оксаниного дому, стискаючи в руках коштовний подарунок, що мусив притримувати шапку — інакше її занесло б у сніг, а тоді шукай вітру в полі!
Та що це? Оксана сиділа біля вікна, а її прекрасні очі були повні сліз. Вона вже й сама не тішилася своєю дурною примхою.
— Не потрібні мені твої черевички, Вакуло, — прошепотіла вона, коли коваль простягнув їй подарунок. — Ти мені й без них дорогий.
Вакула посміхнувся й пригорнув дивчину до себе. І Оксана, ця капризна красуня, сміялася й ронила від щастя сльози.
У ту ж мить за вікном знову посвітлішало. Чорт, побачивши, що його жарт не вдався й усі помирилися, з досади викинув місяць із кишені, й той знову посів своє законне місце на небі.
Родина Оксани вже чекала гостей. На столі стояла велика миска куті з маком і медом, горіли каганчики. Усе село зійшлося разом, щоб зустріти свято. Вакула й Оксана сиділи поруч.
Черевички, хоч і були золотими, так і простояли в кутку: виявилося, що любов — це той скарб, який дорожчий за всі дива у світі.
Дякую за підтримку проєкту «Ведмежата-клуб»!
План бесіди після казки «Ніч перед Різдвом»
- Крок 1. Вхід у розмову
Мета: допомогти дитині згадати сюжет і налаштуватися на діалог.
Про що була ця казка?
Хто тобі найбільше сподобався?
Який момент був найцікавіший або найсмішніший?
- Крок 2. Розуміння героїв
Мета: навчити розпізнавати почуття та вчинки.
Яким був Вакула: добрим чи злим? Чому?
Що відчував Вакула, коли Оксана попросила черевички?
Чому Оксана спочатку поводилася примхливо?
Як вона почувалася наприкінці казки?
(Можна допомагати: радів, сумував, ображався, шкодував.)
- Крок 3. Причина і наслідок
Мета: сформувати розуміння, що вчинки мають наслідки.
Що сталося через те, що Оксана пожартувала?
Чи легко було Вакулі?
Що змінилося, коли Оксана сказала, що їй важливий сам Вакула?
- Крок 4. Головна думка казки
Мета: закріпити сенси.
Що виявилося найціннішим у казці — черевички чи любов?
Чи можна купити любов за золото?
Як треба ставитися до тих, хто нас любить?
Творче завдання після бесіди
«Зірка колядника». Виріжте з жовтого паперу зірку й приклейте її на паличку (можна від суші або олівця). Нехай малюк розмалює й прикрасить її сам.
Із цією зіркою можна «поколядати» по кімнатах, бажаючи всім домашнім здоров’я. Чудова ідея — навідатися всією родиною до бабусі, друзів або сусідів.
Історична довідка: зірки, кутя й Диканька
Повість Миколи Гоголя сповнена живих традицій і побуту України минулих століть. Щоб ця казка-бувальщина стала зрозумілішою, зазирнімо в історію тих часів.
- Чи існувала Диканька насправді?
Так, Диканька — це реальне й надзвичайно мальовниче село в Полтавській області. У XIX столітті воно славилося густими дубовими лісами та гарними садибами. Гоголь часто бував у цих краях і змальовував їх із великою любов’ю, поєднуючи справжні краєвиди з народними легендами.
- Хто такі колядники і навіщо їм Зірка?
Колядки — це давній обряд прославлення Різдва. Гурти дітей і молоді ходять від хати до хати, співаючи колядки — пісні, у яких бажали господарям здоров’я й щедрого врожаю. Попереду гурту завжди йде «звіздар», який несе на держаку велику восьмикутну зірку. Вона символізує Вифлеємську зірку, що вказує шлях до світла.
- Що таке кутя і чому вона така важлива?
Кутя — головна страва різдвяного столу. Це каша з пшениці з медом, маком і горіхами. Кожен інгредієнт має своє значення: зерно символізувало вічне життя, мед — радість, а мак — достаток і зоряне небо. Вірять, що чим смачніша кутя, тим щасливішим буде наступний рік.
- Мальована скриня — у чому її цінність?
Для української дівчини XIX століття скриня була найбільшим скарбом. У ній зберігали посаг: вишиванки, рушники та прикраси. Скрині часто замовляли в найкращих майстрів, таких як наш Вакула. «Мальованими» їх називали тому, що розписували яскравими фарбами, зображаючи квіти, птахів і казкових звірів.
- Черевички — межа мрій?
Це були ошатні жіночі туфельки на підборах із гострими носиками. Для диканьської дівчини, яка зазвичай носила прості шкіряні постоли або чобітки, вишиті золотом міські черевички були символом справжнього казкового багатства.
- Чумацький шлях — звідки така назва?
Скупчення зірок, що смугою перекинулася через усе небо, в Україні здавна називають «Чумацьким шляхом». За легендою, чумаки — торговці, що возили сіль із Криму, — розсипали по небу сіль зі своїх возів, аби завжди знаходити дорогу додому. Саме цією «солоною дорогою» летить наш Вакула в казці.
Автор сайту: Наталка Україна. Понад 25 років педагогічного досвіду, авторські розвивальні матеріали для дітей від 0 до 6. Кожна казка та гра створені з любов'ю, щоб малюки вчилися через гру, а батьки отримували радість спільної творчості. Додайте сайт до закладок, щоб залишатися з нами!
