Подаруйте малюкові 1, 2 або 3 років найлагідніші сни з цією добіркою із 7 затишних історій на кожен вечір тижня! Тут зібрані авторські маленькі казки, які можна читати онлайн, слухати як аудіо або роздрукувати у зручному PDF-форматі. Ці маленькі казки на ніч майже гіпнотичні, а наприкінці сторінки на вас чекає чарівна пісенька-засинайка з м’якими погладжуваннями — перевірений спосіб швидко й спокійно вкласти спати навіть найактивнішого непосиду. Приєднуйтеся!
✨ 1. Сонна казка про маленьку Зірочку та Джмеля
У тихих очеретах, де річка перешіптується сама з собою, живе маленька Зірочка. Вона крихітна й дуже пухнаста. Її промінчики — мов золотий пух.
Якось Зірочка опустилася на великий гладенький лист латаття. Там вона зустріла джмеля у оксамитових штанцях. Джміль дуже стомився. Увесь день він дзижчав над квітами, а тепер шукав, де б прилягти.
Зірочка тихенько прошепотіла: «Ш-ш-ш…». Вона накрила джмеля своїм теплим світлом, немов шовковою ковдрою. Навколо засинали й інші звірята.
Шур-шур — це мишки вкладаються під листочком.
Шелест-шелест — так сонна трава погойдується на вітрі.
Джміль сховав носик у пухнасті лапки й задрімав. Зірочка притулилася до м’якого, затишного моху й теж заснула. Увесь ліс — від м’яких пухнастих кроленят до сірих милих мишенят — вже спить.
Чуєш, як тихо навкруги? Ш-ш-ш… Спи й ти, мій малюк…
Люлі-люлі… люлі-люлі… люлі-люлі…
🐇 2. Казка-засинайка про зайчика Шуршика та пухнасту рукавичку
Маленький зайчик на ім’я Шуршик жив у затишній нірці під корінням великої ялини. У Шуршика були дуже гарненькі вушка — довгі, м’які й чистенькі.
Увечері, коли ліс накриває вечір, у нірці починається сонна година. Спершу вся родина вдягає свої затишні піжамки. Мама — піжаму в квіточки, тато — піжаму в смужку, а Шуршик — свою найулюбленішу, у клітинку.
У нірці одразу настає тиша:
Ших-ших — це мама-зайчиха дістала пухнасту рукавичку. Вона почала гладити Шуршика поверх піжамки. Вгору й униз, по спинці й по боках. Шерстка під тканиною стає гладенькою, а тіло — важким і розслабленим.
Шурх-шypx — це тато-заєць поправив свою піжаму й уклав у кутку духмяне сіно. Воно пахне сухою травою й спокоєм.
Шуршик сів на низеньку лавочку й заплющив оченята. Мама водить рукавичкою, і Шуршикові здається, ніби його гладить м’якенька хмаринка.
— Яка тиш-ша, — шепоче Шуршик.
За віконцем, у густому кущі, вже спить пташка. Вона сховала дзьобик під крильце й стихла. Тато-заєць, мама-зайчиха й крихітка Шуршик — усі у своїх теплих піжамах — приготувалися дивитися сни.
Шуршик заліз у ліжечко з м’якого моху й укрився ковдрочкою аж до самого носика. Стирчать лише кінчики вушок. Зовні перешіптуються дерева, заколисують ліс: «Ш-ш-ш… спи-и-и…»
Шуршик солодко позіхнув, поклав лапку під щічку й заснув. Усі зайчики сплять. І ти засинай, мій хороший.
Баю-бай… баю-бай… баю-бай…
🌿 3. Казка про те, як спить капібара Баюбара
У тихій заводі, де гойдаються водяні лілії, живе велика родина капібар. Їх багато — аж двадцять руденьких хвостиків! Увечері, коли річка стає теплою й спокійною, вся родина збирається на березі, щоб одягти свої нічні піжамки.
Чуєш, як стихає берег? Настає час великої тиші.
Першим солодко позіхнув найголовніший дідусь-капібара. Він поправив свою піжаму в смужку, вмостився у м’якій траві й заплющив оченята.
«У-у-ум…» — глибоко видихнув дідусь. Чуєш, як він дихає? Повільно-повільно…
За ним вкладається бабуся-капібара. Вона пахне м’ятою й затишком. Бабуся зняла свої пухнасті капці, поправила подушечку з сухого моху й стихла.
«Ффф-шшш…» — легенько присвистіла вона носиком, немов вітерець в очеретах.
Потім заснули тата й мами. Вони лягли поруч, притулившись одне до одного теплими боками. Їхня шерстка під піжамками стала зовсім м’якою.
«Хррр-пау…» — затишно замуркотіли вони уві сні, як добрі коти.
А останньою вкладається крихітка Баюбара. Вона вдягла свою улюблену фланелеву піжамку.
Пльох-пльох — це Баюбара обмила лапки в річці.
Шурх-шурх — це вона залізла під тепленьку ковдрочку.
Баюбара притулилася до мами, ткнулася носиком у її м’якеньку щічку й стихла.
«Пфф-пи…» — ледь чутно засопіла Баюбара, зовсім як ти.
Тепер уся велика родина — від дідуся до маленької Баюбари — спить. Вони схожі на один великий, теплий рудий острів посеред сонної трави. Річка колише їх, а вітерець шепоче: «Спи-и-и…».
Спить дідусь, сплять бабусі, спить Баюбара. І ти засинай, мій золотий.
Пльох… пльох… пльох-пльох…
🐶 4. Маленька казка про цуценя Топа
Тихий вечір зазирає у віконце. Маленькі цуценята набігалися за день і дуже втомилися. Чуєш, як стихає все навколо?
Мама-собака тихенько кличе своїх малюків: «Ваф-ваф, любі, час відпочивати». Вона підходить до кожного й лагідно лиже їх у теплі носики — замість поцілунчика. Найпухнастіше цуценя на ім’я Топ уже залізло на м’яку підстилку. Вона затишно шарудить під його лапками: ш-ш-шурх, ш-ш-шурх.
Топ згортається клубочком, притискається до маминого теплого боку й солодко позіхає: «Ааа-хмм». Йому так спокійно. Поряд його братики й сестрички теж знайшли собі затишні місця. Чуєш, як вони кумедно сопуть?
«Соп-соп, фир-фир. Соп-соп, фир-фир»
Одне цуценя уві сні тихенько смикає лапкою по килимку: тук-тук-тук. А добра мама-собака задоволено зітхає: «Ооох», оберігаючи їхній спокій. У кімнаті пахне теплим молоком і сонним затишком.
Чуєш, як вітер за вікном шепоче: «Ш-ш-ш»? Це значить, що час заплющувати оченята. Нехай тобі насниться м’яка зелена травичка, що пахне свіжістю й літом.
Засинай, мій хороший. Твоя ковдра така ж ніжна, як мамині обійми.
Соп-соп, фир-фир… соп-соп, фир-фир…
🦆 5. Казка про каченя: Крихітка Патті не хоче спати
Вечір огорнув ставок сірою імлою, схожою на м’яку пухову хустку. Маленьке каченя Патті у святковому матроському комірці ніяк не хотіло виходити з води. Воно дуже пишалося своїм жовтим пухом і новим синім відерцем.
— Плюх-пау… Пла-а-ав… — Патті пускав по воді сонні кола.
Мама-качка вже додала в гніздечко сухої травички й постелила м’який пух.
— Патті, любий, — тихенько покликала вона, — час сушити лапки!
Патті хотів сердито тупнути лапкою по воді, та раптом відчув, як вечірній туман лоскоче йому дзьобик. Він повільно вибрався на берег.
Хлюп-шльоп, хлюп-шльоп — плескали мокрі лапки по пласких камінцях.
Мама взяла великий пухнастий рушник і взялася витирати Патті.
Пирх-пирх — пирхтіло каченя, коли його перекочували з боку на бік.
Хруст-хруст — підсихали його крихітні пір’їнки, стаючи легкими, як кульбабки.
Мама-качка вдягла на Патті крихітну нічну піжамку й уклала його в тепле, м’яке й солодке гніздечко. Вона підгорнула краї ковдрочки дзьобом: пуфф-пуфф.
— У-у-у-хмм… — солодко видихнув Патті. Він притис до себе своє нове синє відерце, ткнувся носиком у мамин теплий бік і відчув, як сон накриває його, немов тепла хвиля.
За віконцем очерет тихо постукував один об одного: тук-у-тук… тук-у-тук…
Світ став тихий-тихий. Патті заснув.
Спи й ти, крихітко…
Баю-бай… баю-бай… баю-бай…
☕ 6. Казка про крота Плюшу та його вечірній чай
Глибоко під корінням старої яблуні живе Плюша — дуже ввічливий і добрий кріт у чорному жилеті. У Плюші була найм’якіша шерстка в усьому лісі й дуже милі рожеві долоньки.
Увечері, коли нагорі на квіти лягла роса, Плюша вирішив, що його робочий день скінчився. Він обережно поставив свою маленьку лопатку в куток і запалив крихітну свічку в мідному підсвічнику.
Хруп-хруп — шарудів сухий пісок під його лапками в коридорі.
Пирх-пирх — закипав маленький чайник на плиті.
Плюша налив собі чашку липового чаю з медом і сів у крісло, накрите м’яким пледом. У його підземній домівці пахло сухими корінцями й добрим теплом.
Гу-у-ум… — гуділа пічка в стіні.
Тррук-у-трук… — це нагорі, в корінні, засинав сонний жук.
Допивши чай, Плюша зняв свій жилет, акуратно повісив його на цвяшок і вдяг довгу нічну піжамку з м’якої байки. Він довго збивав свою подушку, доки вона не стала схожа на пишну булочку.
Пляп-пляп — поплескав він по ковдрочці, вмощуючись зручніше.
Плюша загасив свічку: п-ф-ф-у-у… Стало дуже-дуже затишно. Було чути лише, як десь далеко під землею крапає водичка: кап-кап… кап-і-кап…
Кріт згорнувся пухнастим чорним клубочком, притис долоньки до щічок і солодко заснув у своїй теплій нірці.
Увесь ліс спить, і Плюша спить.
Спи й ти, малюк.
Люлі-люлі… люлі-люлі… люлі-люлі…
🐼 7. Казка про пандочку Крихітку По та її бамбукову подушечку
У високому бамбуковому лісі, де туман плутається в гіллі, живе маленька пандочка на ім’я Крихітка По.
Крихітка По схожа на дуже пухкеньку чорно-білу кульку, що весь день з’являється в лісі то тут, то там, то тут, то там. Увесь день Крихітка По була страшенно зайнята: вона перекидалася в м’якій траві.
Кувирк-бум… Кувирк-бум… — перекочувалася Крихітка По, мов великий хутряний кавун.
Та ось сонце сховалося за сині гори. Мама-панда в ошатному вбранні гукнула: «Крихітко По, люба, час знімати черевички й лягати на подушечку!».
Крихітка По ввічливо вклонилася бамбуковому гаю й пішла до своєї колисоньки. Там вона знайшла свіжу пишну купку бамбукового листя.
Хрусть-хрусть… Хрусть-хрусть… — шаруділо листя, вмощуючись під її кругленьким бочком.
Мама-панда обійняла Крихітку По своїми великими, теплими лапами. Вони були такі м’які, ніби з найкращого плюшу. Мама дістала бамбукову подушечку, обтягнуту ніжним шовком, і підклала По під голівку.
М-м-м-ух… — затишно видихнула Крихітка По, відчуваючи, як розслабляються її лапки.
Бубум-бум… — це вдалині впала краплина роси на широкий листок.
Пандочка почала солодко сопіти своїм чорним, як ґудзик, носиком:
Хррр-фить… Хррр-фить…
Їй снилися солодкі цукрові стебла бамбука й м’які хмаринки, схожі на солодку вату. У лісі стало зовсім-зовсім тихо, лише бамбукові гілочки ніжно постукували одна об одну, заколисуючи всіх пухнастиків:
Чонг-чонг… Тссс… Тссс…
По заплющила оченята, притулилася до улюбленої подушечки й заснула. І ти засинай, мій золотий.
Баю-бай… баю-бай… баю-бай…
Підтримайте створення нових казок для дітей! ❤️
🌙 Сонна пісенька-засинайка №1: «Лагідні погладжування»
Ця колискова пісенька-потішка — «чарівна кнопка» для найактивніших малюків. Вона поєднує ритм, м’які звуки й ніжні дотики, допомагаючи тілу повністю розслабитися.
Шур-шур-шур…
(Гладимо долонькою по ніжках, зверху вниз)
Зайчик спить.
М-м-м…
(Гладимо по ручках, від плечика до пальчиків)
Ведмедик сопе.
Пирх-пирх-пирх…
(М’яко кладемо долоню на животик)
Хмаринка спить.
У-у-у…
(Ніжно проводимо пальчиками по брівках)
Вітер мовчить.
Топ-топ-топ…
(Ледь торкаємося стоп малюка)
Сон прийшов.
Хлоп-хлоп-хлоп…
(Повільно прикриваємо долонею оченята)
Оченята знайшов.
Ш-ш-ш…
(Обіймаємо й завмираємо)
Баю-бай.
Ш-ш-ш…
Засинай.
Як читати маленькі казки, щоб малюк солодко заснув
Щоб маленька казка для дітей подіяла як м’яке снодійне, важливі не лише слова, а й те, як ви їх промовляєте. Ось кілька простих секретів:
- Наспівно й плавно: старайтеся, щоб ваша мова лилася, мов тихий струмочок. Уникайте різких інтонацій і гучних звуків. Нехай кожна казка для найменших перед сном звучить майже як колискова.
- Тихий шепіт: починайте читати звичайним спокійним голосом, але до середини історії поступово переходьте на довірливий напівшепіт. Це змусить дитину прислухатися й мимоволі стихати.
- Тягучі звуки: коли ви почали читати маленьку казку, намагайтеся трохи розтягувати голосні («о-о-о», «у-у-у») і м’які приголосні («ш-ш-ш», «м-м-м»). Такі протяжні звуки заспокоюють нервову систему й «заколисують» увагу.
- Паузи — це важливо: робіть довгі паузи між абзацами. Дайте малюкові час уявити пухнастого зайчика або м’яку хмаринку. Іноді навіть найменша казка потребує часу, щоб «вкластися» в голівці крихітки.
Пам’ятайте: ваше завдання — не просто дочитати текст до кінця, а створити атмосферу тепла й абсолютної безпеки.
Порада автора сайту: після того як маленька казка на ніч закінчилася, не ставте дитині запитань. Нехай образи пухнастих героїв залишаться в її уяві. Одразу переходьте до тихої пісеньки-засинайки й ніжних погладжувань. Найкраща розмова в цю мить — це ваше рівне дихання й тиша.
Часті запитання про сонні казки
- У чому секрет вашої методики для активних дітей?
Уся річ у поєднанні ритму й особливої «звукописності». Коли ви обираєте мої маленькі казки на ніч, багато шиплячих і м’яких звуків діє на нервову систему дитини заспокійливо. Ритміка тут важливіша за сюжет — вона буквально «замикає в кільце» увагу, допомагаючи крихітці м’яко «заземлитися» після насиченого дня.
- Як правильно розглядати казки для найменших із картинками?
Візуальний ряд має заколисувати, а не розважати. Використовуйте нічний режим екрана або роздрукований PDF. Не ставте дитині запитань (наприклад, «де носик у зайчика?»), просто повільно ведіть пальцем по малюнку в такт тексту. Кожна зовсім маленька казка на сайті доповнена ніжними ілюстраціями, які допомагають сфокусувати погляд і розслабитися.
- Як слухати аудіозаписи, щоб дитина заснула?
Якщо ви вирішили не читати самостійно, а ввімкнути аудіозапис онлайн, дотримуйтеся правила «тихого фону». Встановіть мінімальну гучність і покладіть пристрій подалі від ліжечка. Голос має звучати як далекий шурхотливий шепіт. Поки звучить найменша казка, зберігайте тілесний контакт із малюком — ніжно гладьте його по спинці або ручці.
- Чи можна ці дитячі казки читати для найменших удень?
Звісно! Якщо малюк перезбуджений, маленька казка, яку ви почнете читати спокійним голосом, допоможе йому заспокоїтися. Та найсильніший ефект «сонного якоря» досягається саме ввечері, коли після історії звучить фінальна пісенька-засинайка.
- Як правильно виконувати пісеньку-засинайку наприкінці?
Це фінальна мить ритуалу. Коли казка для найменших перед сном добігає кінця, переходьте на майже беззвучний шепіт. Синхронізуйте слова з рухами: на «шур-шур» — ніжне погладжування, на «пирх-пирх» — тепла долоня на животику. До останнього слова ваш голос має повністю розчинитися в тиші. Не йдіть одразу — побудьте поруч 2–3 хвилини, зберігаючи рівне дихання.
- Чи потрібно обговорювати сюжет або пояснювати складні слова після казки-засинайки?
У віці 1–3 років — небажано. Будь-яка розмова активує мозок і збиває сонний настрій. Не хвилюйтеся, якщо в тексті є незнайомі слова — дитина вбере їхній зміст через ваші інтонації й контекст. Нехай маленькі казки для дітей залишаться приємним емоційним досвідом, а не уроком мовлення.
Підтримайте створення нових казок для дітей! ❤️
