Пориньте у чарівний світ казки «Золотий горщик» Ернста Теодора Амадея Гофмана — тут представлені сім адаптованих сцен, наповнених добром, дивами й дивовижними образами. Тексти спеціально перероблені для дітей 3–6 років: легкі, теплі, з акцентом на уяву й відчуття дива. У кожного епізоду — своя атмосфера: прозорі змійки, сяючий горщик, квітучі дерева й вірна дружба. А унікальні ілюстрації, створені в стилі старовинних різдвяних листівок, допомагають маленькому читачеві побачити казку своїми очима. Казка Гофмана «Золотий горщик» українською мовою, на сайті «Ведмежата-клуб», — чудова можливість для найменших долучитися до світу класики. Залишайтеся з нами!
Казка «Золотий горщик» для найменших
Дорогий друже!
Оригінальні казки Гофмана — це історії, які заворожують і притягують, немов магніт. Вперше я відкрила для себе його світ у віці 8–10 років. Це було дивовижно… і страшно. Будучи чутливою дитиною, я, без сумніву, отримала травму. Якби ж у моїх руках опинилася адаптована версія для дітей! Але тоді мало хто думав про маленьких тривожних і височутливих дітей.
І все ж, попри переляк, я чітко відчувала: у казках Гофмана приховано щось неймовірно прекрасне й не схоже на все інше.
Дорогий друже! Незабаром мені виповниться 50 років, і ці подвійні враження досі живуть у мені. Я не люблю історії Гофмана… і водночас обожнюю його казки.
Саме тому з величезною радістю я ділюся з вами й вашими малюками новою, адаптованою версією. Такою, що не налякає, а порадує й надихне. Нехай мій подарунок стане для дитини першою сходинкою до великої дружби з дивовижним світом оригінальних казок Гофмана — на все життя.
З любов’ю — авторка сайту, педагог Наталка Україна
Частина 1. Біля ріки
У старому місті жив хлопчик на ім’я Ансельм. Він був тихим, добрим і часто мріяв про дива. Йому подобалося дивитися на хмари й слухати, як дзюрчить вода в ріці.
Одного разу, в теплий літній день, Ансельм сів під високим каштаном біля самої ріки. Раптом він почув дивний дзвін — легкий і ніжний, наче хтось дзвенів кришталевими дзвониками.
Ансельм нахилився й зазирнув у траву. Там, серед зелених стебел, звивалися три прозорі змійки. Їхні лусочки переливалися, як скло на сонці, а в очках сяяло золоте світіння.
Але вони зовсім не здавалися страшними. Навпаки, виглядали привітно й доброзичливо, немов маленькі казкові дівчатка. Одна підняла голівку й усміхнулася Ансельму.
— Ти вмієш бачити нас, — проспівала змійка тоненьким голоском. — Не кожен помічає чарівне.
Серце хлопчика радісно забилося. Він зрозумів: це початок чогось незвичайного.
Вітер легеньким подихом ворухнув листя, і Ансельму здалося, ніби весь світ довкола слухає разом із ним цей тихий, чарівний дзвін.
Частина 2. Чарівний горщик
Ансельм не зводив очей із прозорих змій. Вони здавалися йому не дикими, а добрими й мудрими істотами. Їхні голосочки дзвеніли так ніжно, ніби поруч грала невидима музика.
— Ми хочемо показати тобі таємницю, — сказала молодша змійка й легенько торкнулася трави.
У ту ж мить повітря перед Ансельмом засяяло, і просто на зеленій галявині з’явився золотий горщик. Він сяяв, як ранкове сонце, і здавався живим.
Із горщика піднімався паросток. Він тягнувся вгору й швидко перетворювався на чудесне дерево. Його листя переливалося всіма барвами веселки: зелений переходив у блакитний, блакитний у фіолетовий, а потім — у золотий.
Ансельм дивився на це диво широко розкритими очима. Ніколи ще він не бачив такого чарівництва. Йому здавалося, що дерево дихає, а листя тихо шепочуть одне одному казки.
— Цей горщик зберігає чарівний сад, — пояснила змійка. — Але побачити його може лише той, хто вірить у добро й дива.
Ансельм відчув, як серце його стало легким і радісним. Він зрозумів: тепер його життя назавжди змінилося.
Частина 3. Політ уві сні
Увечері Ансельм ліг спати, але довго не міг заплющити очі. Перед ним і досі стояло сяюче дерево, виросле із золотого горщика. «Невже це правда? Чи лише сон?» — думав він.
І ось, коли він нарешті задрімав, сталося диво. Ансельм відчув, ніби легкий вітер підхопив його й поніс високо-високо. Він летів над містом, а внизу дахи будинків перетворювалися на величезні розгорнуті книги. Їхні сторінки шелестіли, немов листя. Вулиці витягувалися в довгі рядки, і літери по них бігли, як веселі мурашки.
Над містом кружляли райдужні птахи. Їхнє пір’я світилося й лишало за собою яскраві сліди в повітрі, немов райдуга росла прямо в небі.
Ансельм опустився до чарівного дерева, що росло із золотого горщика. Його гілки тепер були такими високими, що торкалися хмар. На них сиділи три змійки. Вони сяяли, як кришталь, і сміялися своїм срібним сміхом, схожим на дзвін дзвоників.
— Ти бачиш наш світ, — сказала молодша змійка. — І одного дня він стане твоїм.
Ансельм прокинувся щасливим, адже знав: це був не просто сон, а обіцянка дива.
Частина 4. Таємниця молодшої змійки
Ансельм усе частіше приходив до ріки й бачив там трьох прозорих змій. Старші були мудрі й серйозні, а молодша — весела й лагідна, немов сама весна. Вона частіше за інших розмовляла з хлопчиком і розповідала йому про дива золотого горщика.
Одного разу вона підняла голівку й тихо сказала:
— Я не зовсім така, як тобі здається.
І в ту ж мить її прозоре тільце засвітилося яскравіше, а потім ніби розчинилося в повітрі. Перед Ансельмом стояла прекрасна дівчина. В її очах сяяли зелені вогники, як в смарагдах, а голос був м’який і дзвінкий, як дзюрчання струмка.
— Я можу бути і змійкою, і людиною, — пояснила вона. — Але завжди залишаюся тією, хто зберігає золотий горщик і дерево чудес.
Ансельм не злякався. Йому здавалося, що ця дівчина давно знайома йому, як добра подруга зі снів.
— Я чекаю того, хто буде по-справжньому добрий і віритиме в дива, — продовжила вона. — Тоді дерево в золотому горщику зацвіте назавжди.
Ансельм мовчки кивнув. Він зрозумів: саме для цього його й покликали змійки.
Частина 5. Чудесний сад
Ансельм довго думав про слова молодшої змійки-дівчини. Він відчував: серце підказує йому бути поруч із золотим горщиком і берегти його.
Одного разу він підійшов до дерева й тихо сказав:
— Я обіцяю піклуватися про тебе й зберігати твоє світло.
У ту ж мить із золотого горщика піднявся теплий промінь, і все дерево засяяло яскравими барвами. Його листя заворушилося й раптом розкрилося в квіти. Вони були такі ніжні, що здавалося, ніби сама музика перетворилася на пелюстки.
У повітрі розлився аромат — легкий, солодкий, як запах меду й квітів навесні. Змійки піднялися в повітря й почали кружляти, перетворюючись на райдужних метеликів. Їхні крильця сяяли, немов шматочки веселки.
Дівчина-змійка підійшла до Ансельма й усміхнулася:
— Тепер ти наш хранитель. Сад золотого горщика відкритий для тебе назавжди.
Ансельм глянув довкола й побачив, що сад не схожий ні на один земний куточок. У ньому все дихало добром і дивами. І хлопчик зрозумів: це його новий дім.
Частина 6. Щастя
Відтоді Ансельм жив у чудесному саду золотого горщика. Дерево завжди було в цвіту: вранці його пелюстки співали, вдень шепотіли казки, а вночі світилися, як зірки.
У саду літали райдужні метелики — ті самі змійки, що колись зустріли його біля ріки. Вони сідали на плече Ансельму й дзвеніли, немов маленькі дзвоники. Поруч завжди була й молодша змійка-дівчина. Вона стала його доброю подругою й разом із ним піклувалася про чарівне дерево.
Іноді Ансельму здавалося, що сад живе не лише для нього. У його пелюстках і дзюркотливих струмочках ховалися казки для всіх дітей, які вміють вірити в дива.
— Слухай серцем, — говорила дівчина. — І тоді почуєш, як співає дерево.
Ансельм усміхався й розумів: він знайшов своє щастя — у дружбі, у вірі в добро й у чарівництві, яке завжди поруч із тими, хто відкриває йому серце.
І якщо заплющити очі й прислухатися, можна й зараз почути тихий дзвін дзвоників — це золоте дерево ділиться своїми казками.
Дякую за підтримку проєкту «Ведмежата-клуб»!
Картинка-гра № 16: аплікація за мотивами казки «Золотий горщик»
-
Роздрукуйте картинки. Це можна робити стільки разів, скільки забажає ваш маленький майстер — кожного разу вийде нова аплікація.
-
Фон із деревом наклейте на картон. Якщо картону немає, можна відразу друкувати на щільному папері.
-
Виріжте деталі з аркуша-шаблону.
-
Наклейте їх на картинку з деревом*. У процесі обговорюйте казку: чому дерево сяє? де воно росте? хто за ним доглядає?
-
Готову аплікацію повісьте на видному місці — дитині буде приємно бачити результат своєї праці. Або подаруйте бабусі на свято.
*Порада: якщо ви наклеїте аркуш із деталями на щільний картон перед вирізанням, ви отримаєте інтерактивну гру. Малюк зможе прикрашати дерево знову й знову, змінюючи деталі на власний смак.
Післямова для батьків
Читання казок — це не просто розвага, а потужний інструмент розвитку дитини. Ось як ефективно використовувати адаптацію «Золотого горщика» з дітьми:
- Поступове читання й бесіда. Читайте по одній сцені за сеанс. Після кожної зупиніться й обговоріть: «Що ти відчув?», «Кого з героїв ти запам’ятав?», «Як би ти проявив доброту?» Це розвиває емоційний інтелект і здатність міркувати.
- Малюй і фантазуй разом. Попросіть дитину намалювати змійку-подружку, дерево із золотого горщика чи казковий сад. Дозвольте їй придумати продовження історії — це зміцнює творче мислення.
- Гра-імітація. Нехай дитина повторює легкі рухи: шелестіння листя, політ метелика, дзвін дзвоників язиком. Це допомагає утримувати увагу й оживляє казку.
- Словничок чудесних слів. Виділяйте разом нові слова: «прозорий», «іскритися», «сяяти», «обіцянка». Обговорюйте, що ці слова означають, де ми їх можемо зустріти в житті.
- Емоційна безпека. Казка включає образи, які можуть здатися дивними дітям (змійки, перетворення). Важливо супроводжувати читання запитаннями: «Хочеш, щоб змійка стала людиною?» чи «Було страшно?» — щоб дитина почувалася почутою й у безпеці.
- Повторне читання й знайомство з деталями. Через тиждень поверніться до сцен: зверніть увагу, що нового помітила дитина, що запам’яталося. Повтор допомагає поглибити враження й зміцнити пам’ять.
Використовуючи ці прийоми, ви не просто прочитаєте казку — ви переживете її разом із дитиною, подарувавши їй любов до фантазії та мови.
Казка Гофмана «Золотий горщик» в адаптованій версії для дітей стає не лише чарівною пригодою, а й теплою історією про віру в добро, дружбу й дива. Ми дбайливо зберегли чарівність оригіналу, прибравши лякаючі деталі, щоб малюки могли з радістю відкривати для себе багатий світ казок Гофмана. Нехай ця історія стане для вашої дитини дверцятами у світ уяви й натхнення — першим кроком до любові до книг і великих творів світової літератури.
