В цій казці на Хелловін ви зустрінете маленьку летючу мишку Кнопку, яка не вміє літати… принаймні, так думала сама. Але в ніч Хелловіну вона відкриває в собі дивовижний дар — світний носик і здатність літати догори дригом. Історія сповнена гумору, тепла й легкого містичного настрою — ідеальна як хелловінська казка для дітей, що поєднує добро і трішки чарів.
На сайті “Ведмежата-клуб” для вас працює професійний педагог, створюючи унікальні матеріали, яких більше ніде не знайдеш. Залишайтеся з нами!
Летюча мишка Кнопка та її перший вдалий політ
Ласкаво просимо у чарівний світ хелловінських казок! Перетворіть це бешкетне свято на подію з нотками доброти. А герої казок на сайті “Ведмежата-клуб” вам допоможуть!
Читайте також інші казки на Хелловін для дітей:
А також — захоплюючі авторські загадки до Хелловіну, яких більше ніде не зустрінеш!
Діліться добрими історіями з іншими батьками! Дякую.
Частина 1. Будиночок під корінням
У старому дуплі, глибоко під корінням могутнього дуба, жила маленька летюча мишка на ім’я Кнопка. Її будиночок був схожий на кумедну комірчину: тут висіла сушена кірка яблука «на чорний день», там — жолудь, який вона ніяк не могла відкрити.
Назвали її Кнопкою недарма — носик у мишки був круглий, блискучий, немов справжній ґудзик, тільки-но відрізаний від пальта доброго велетня.
— Ну чому, ну чому всі вже літають, а я все падаю? — зітхала Кнопка й нервово поправляла крильця.
Крильця у неї були тонкі, як паперові віяла, й тріпотіли, мов дві парасольки, що потрапили в бурю.
Вона спробувала махнути ними з усіх сил — і зачепила крилом свій же хвіст.
— Ай! Це нечесно! — обурилася Кнопка. — Хвіст-то у мене довгий, він увесь час заважає.
З кутка сонно озвався коник-стрибунець, який оселився в неї на полиці:
— А ти спробуй хвіст зав’язати бантиком, може, легше стане.
— Дуже смішно, — пробурмотіла мишка. — Ще скажи, крила випрасувати праскою!
Вона знову зітхнула й виглянула назовні: довкола вже згущалися сутінки, і з сусідніх дупел вилітали її знайомі мишенята. Вони легко злітали вгору, сміялися й щебетали в повітрі.
Кнопка насупилася й прошепотіла собі під ніс:
— От ще трохи потренуюся… і теж полечу. Не гірше за них. А може, навіть краще!
І її носик-ґудзик уперто засвітився рожевим від рішучості.
Частина 2. Перше перекидання
Нарешті Кнопка зібрала всю свою сміливість, відштовхнулася лапками від краю дупла, підстрибнула — і… полетіла!
— Урааа! — закричала вона так голосно, що сусідня сова чхнула від несподіванки.
Але радість тривала недовго.
Трах! — і вона зачепилася крилом за гілку.
— Ой! Вибачте, це я випадково! — винувато прошепотіла Кнопка, вчепившись лапками в кору.
Гілка невдоволено затріщала й зашурхотіла листям:
— Літати треба обережніше, панночко.
Кнопка зніяковіла й спробувала усміхнутися.
— Та я взагалі-то дуже обережна! Просто дерево не там стоїть. Його б трохи посунути — і все було б чудово.
Гілка обурилася:
— Оце розумниця! Стоїмо тут триста років, і ніхто не скаржився. А тут летюча мишка перший день у повітрі — й уже меблі в лісі переставляє!
Кнопка знизала крильцями й знову спробувала відштовхнутися. Але замість витонченого польоту вийшло щось схоже на перекидання бочком і з хвостиком.
Бах! — і вона сторчма впала просто в м’яке листя.
— Ну і що? — пробурмотіла вона, вибираючись назовні з листям у вухах. — Зате посадка м’яка. Можна сказати, майже художня!
Звідкись зверху почувся веселий сміх. На сусідній гілці сиділа білка.
— Художня? — перепитала вона. — Ну хіба що в жанрі «кувалда падає в горіхове варення».
Кнопка фиркнула, але в очах у неї все одно горів вогник.
— Гаразд! Ще спробую. У мене обов’язково вийде. А якщо не вийде… ну, я все одно спробую ще раз!
Частина 3. Великий збір мишей
Ніч набирала сили. Ліс наповнювався шелестом, тріском жуків і важливим «ух-ух» сови. На галявині перед дубом зібралися всі летючі миші — молоді й старі, довговухі й кирпаті. Це був щорічний хелловінський збір.
— Хто принесе насіння, щоб лузгати? — спитала пухкенька тітонька-Миша, поправляючи на собі плащ із павутиння.
— Я! — хором закричали одразу п’ятеро, а потім стали сперечатися, чиє насіння смачніше: гарбузове чи соняшникове.
Дві молоді мишки вже репетирували танець із крилами: вони крутилися так швидко, що нагадували темні вертушки. Одне мишеня прийшло у костюмі привида (накрилося старою хусточкою). Щоправда, воно весь час плуталося в кутках і падало носом у траву.
Кнопка стояла осторонь, переминаючись з лапки на лапку. Вона дуже хотіла сказати: «І я з вами!», але серце в неї калатало так голосно, ніби там оселився барабанщик.
— Кнопко, ти летиш із нами? — раптом спитав серйозний миш із сивими вусами, якого всі поважали й трохи боялися.
— Я… я спробую! — пискнула Кнопка, відчуваючи, як її носик-ґудзик починає підозріло блищати.
Сусідки пирснули зі сміху:
— Ну-ну, спробуй. Тільки дивись, у багаття не впади!
Кнопка надула щічки й пробурмотіла собі під ніс:
— От ще! У багаття я не впаду. Максимум — у компот.
Вона розправила крила, і десь усередині неї спалахнула рішучість: сьогодні вночі вона обов’язково полетить. Хай догори дригом, хай боком, хай колесом — але полетить!
Частина 4. Секрет догори дригом
Кнопка знову розправила свої крильця.
— Ну, тримайтеся! Зараз покажу справжній політ! — сказала вона й відштовхнулася так сильно, що перевернулася догори дригом.
І раптом — о диво!
— Ой! — пискнула Кнопка. — А так летіти зовсім легко!
Крила слухалися, повітря підхоплювало її, і замість болісного тріпотіння виходило плавне ковзання.
Вона радісно закрутила сальто, повисла вниз головою й засміялася:
— Хі-хі-хі! Оце так номер! То я тепер миша-акробат?
Тут же її носик-ґудзик засвітився ніжним рожевим світлом. Спочатку ледь-ледь, немов іскорка свічки. Потім дедалі яскравіше, доки не перетворився на справжній ліхтарик.
Світло впало на листя, і жуки-рогачі знизу обурилися:
— Ей! Хто нам тут у вічі світить? Ми взагалі-то нічні!
А зверху здивовано глянули зорі. Одна моргнула, інша — підморгнула у відповідь. Здавалося, вони раді такому новому помічнику.
— От це так! — прошепотіла Кнопка, сама собі не вірячи. — Я літаю догори дригом і ще й світюся, як новорічна гірлянда!
Вона зробила коло навколо дуба, потім друге — і жодного разу не зачепила ні гілку, ні білку (але білка все одно сердито сховалася, про всяк випадок).
— Виходить, я особлива! — здогадалася Кнопка. — Хай догори дригом, зате красиво. А краса, між іншим, теж важлива!
І вона засміялася так дзвінко, що навіть сонна сова чхнула втретє.
Частина 5. Бунтівний гарбуз
На галявині, де вже гуділо свято, красувався величезний гарбуз-ліхтар. Його видовбали зсередини, вирізали страшну усмішку й вставили всередину свічку. Вийшов справжній герой Хелловіну — страшний і веселий водночас.
Миші радісно пищали довкола:
— О, яка краса!
— Найбільший гарбуз у окрузі!
— І фотографуватися будемо!
Але раптом свічка всередині чхнула — і гарбуз захитався.
— Ей, тримайте його! — заверещав хтось.
Пізно. Гарбуз покотився вниз по схилу, сяючи зловісною усмішкою.
— Рятуйся хто може! — закричали миші й кинулися врозтіч.
Одна зачепилася за скатертину з павутиння, інша перекинула таріль з горіхами, третя сховалася у чобіт, приготовлений для конкурсу костюмів.
— Він усе розчавить! І пироги, і насіння, і сушені гриби! — пищали миші.
Кнопка першою помітила гарбуз, що котився. Її носик спалахнув яскравим світлом, немов прожектор.
— Так, значить, доведеться втрутитися! — сказала вона й рвонула вгору… точніше, вниз, бо летіла догори дригом.
Їй це було тільки на руку: зверху (чи знизу?) вона побачила траєкторію зловмисного гарбуза.
— Ага, ось куди ти котишся, кругле непорозуміння! — засміялася Кнопка.
Вона пірнула прямо перед гарбузом-ліхтарем, перевернулася боком, міцно вчепилася за гарбузячий хвостик й… розправила крила, мов гальмівний парашут.
Гарбуз уперся в неї, фиркнув, закотив очі (а може, то свічка моргнула) й зупинився.
— Фух! — видихнули миші. — Ура Кнопці! Вона врятувала наш бенкет!
— А то їли б ми гарбузове пюре, — проворчала білка, вибираючись із куща.
Кнопка трохи почервоніла, але гордо підняла голову.
— Ну що, хто казав, що догори дригом — це дурість? Іноді це просто геніально!
І її блискучий носик засвітився ще яскравіше, ніж свічка в злощасному гарбузі.
Частина 6. Свято на галявині
Коли небезпечний гарбуз був знешкоджений, миші обережно виглянули з укриттів.
— Усе ціле? — пискнув хтось.
— Пироги на місці! — зрадів інший.
— А насіння? Перевірте насіння! — заверещала тітонька-Миша, трясучи крилами.
Усі швидко переконалися: частування вціліло, павутинна скатертина лише трохи перекосилася, а гарбуз тепер стояв тихо й мирно, ніби зовсім не збирався котитися.
І тоді почалося справжнє свято.
Миші в костюмах танцювали довкола вогнища, одне мишеня жонглірувало горіхами (щоправда, всі горіхи впали йому на голову), жуки грали на травинках, коники відбивали такт.
— Ура Кнопці! — закричали миші хором. — Геройка вечора!
Кнопка почервоніла аж до крилець, її носик-ґудзик світився, мов маленький ліхтарик.
— Ну-ну, геройка… — пробурмотіла вона зніяковіло. — Я ж просто летіла догори дригом.
— От саме це! — вигукнув сивовусий миш. — Літати догори дригом і при цьому рятувати бенкет — це дуже важливе мистецтво!
Миші загаласували, пропонуючи нагороди: хтось хотів вручити їй стиглий жолудь, хтось — стрічку «Найсміливіша».
А тітонька-Миша урочисто оголосила:
— Від сьогодні Кнопка стає нашою Сяючою Зіркою! Хай її носик освітлює дорогу і нам, і місяцеві.
Кнопка радісно змахнула крилами й закружляла над галявиною. Вона летіла вниз головою, сяючи своїм носиком, і здавалося, що небо підхоплює її сміх і передає його зорям.
Зорі підморгнули у відповідь, а свічка в гарбузі тихо потріскувала, немов аплодувала.
І свято тривало аж до світанку, а Кнопка вперше відчула: вона літає по-справжньому. І нехай, що трохи догори дригом — зате повністю щасливо.
Дякую за підтримку проєкту «Ведмежата-клуб»!
Картинка-гра №10: Знайди зайві речі з Лілі та кошеням
Шановні батьки! Ми створюємо для вас і ваших діток яскраві ігри, які розвивають фантазію й уважність. Збирайте їх у колекцію на сайті, друкуйте — і у вас завжди буде під рукою власна книга веселих завдань.
Гра 1. «Що тут зайве?»
- Подивіться разом на малюнок із Лілі та кошеням Фокусом-Покусом.
- Знайдіть речі, які зовсім не підходять до цукеркового свята.
- Називайте їх уголос («парасолька!», «чобіт!») і рахуйте, скільки дивних предметів опинилося серед солодощів.
Щоб було цікавіше, вигадайте смішну історію: як ці речі могли потрапити до чарівного казана?
Гра 2. «Порахуй солодощі»
- Виберіть, що будемо рахувати — льодяники, мармеладки чи цукерки у фантиках.
- Ведіть пальчиком по картинці й разом рахуйте: «Один… два… три…».
- А потім дізнайтеся: чого на малюнку більше?
Для старших діток — ускладнення: прикрийте картинку на кілька секунд і спробуйте згадати, скільки було цукерок чи ведмедиків.
Аудіоверсія казки про кажанчика Кнопку: слухати безплатно
Післямова для батьків
Дорогий друже!
Ця хелловінська казка для дітей — не просто розвага перед святковою ніччю. У ній закладені важливі теми: віра в себе, прийняття своєї індивідуальності та допомога іншим у важку хвилину. Коли ви прочитаєте її, обговоріть із дитиною моменти, коли Кнопка падає, але не здається, як вона знаходить свою особливу якість і як сміливість допомагає врятувати свято іншим.
Можна поставити після прочитання такі запитання:
- Чому Кнопка спершу не могла літати, а потім полетіла догори дригом?
- Як ви думаєте, що означає її носик, що світиться?
- У який момент казки ви б діяли, як Кнопка?
Така бесіда після казки на Хелловін допомагає дитині опрацювати страхи, відчути, що «інший» — не значить «поганий», і що іноді незвичні здібності — це дар, якщо використовувати їх на благо.
Бажаю вам теплого й світлого Хелловіну, наповненого радістю, дивами та сімейними казками!
Запрошуйте інших дорослих і дітей до нашої дружньої, веселої компанії!
З любов’ю — автор сайту «Ведмежата-клуб» Наталка Україна.
