Хочете додати у вечір трохи чарів і простих, милих веселощів? Я склала та проілюструвала короткі історії на Хелловін для дітей — казки з кошеням Фокусом, вже знайомою вам відьмочкою Лілі, чарівними предметами та кумедними чудесами. Ці історії дарують усмішку і святковий настрій. Вони сповнені гумору й веселощів — чудове продовження хелловінського вечора і привід заспокоїтися перед сном. Ці історії та малюнки до них унікальні — як і більшість казок на сайті “Ведмежата-клуб”, ви їх більше ніде не знайдете. Читайте матеріали, створені педагогом для дітей. Залишайтеся з нами!
Смішні та добрі Хелловінські історії для дітей
Кожна казка в цій добірці легка, яскрава і чарівна. Їх можна читати перед сном, на ранковому святі чи просто в родинному колі у ніч Хелловіну. Грайте голосом, щоб додати трохи хвилювання. Пам’ятаєте фільми-трилери? Тепер у вас є шанс узяти участь у читанні одного з них =).
Читайте й інші казки про Хелловін на сайті “Ведмежата-клуб”:
А також — захоплюючі авторські загадки до Хелловіну, яких більше ніде не зустрінеш!
Запрошуйте в нашу теплу дружну компанію інших дорослих і дітей!
Тут дуже круто!
Кошеня Фокус-Покус і мітла
Відьмочка Лілі поставила свою стару мітлу біля ґанку. Мітла тихо зітхала: «Ех, як давно я не була в небі! Політати б хоч трохи…»
А тут кошеня Фокус-Покус вийшло подихати нічним повітрям. Побачило мітлу й вирішило: «О, паличка для дряпання!» Стриб — і сів прямо на неї.
Мітла здригнулася, зашелестіла гілочками й радісно вигукнула:
— Ой! Новий пілот! Та ще й такий маленький — саме для моїх старих кісточок!
І перш ніж Фокус устиг перелякано сказати «няв», мітла злетіла в небо.
Село внизу ахнуло: летить мітла, а на ній — чорне кошеня з хвостом дибки!
— Няв! Чи не можна тихіше! Я ж не пілот, я — недосвідчений пасажир! — обурювався Фокус, чіпляючись лапками.
— Не впущу! Тримайся міцніше! Веселощі тільки почалися! — хихотіла мітла і робила віражі, як літак-винищувач на параді.
Вони промчали над гарбузовим городом, пролетіли над криницею, а тоді зависли просто навпроти місяця.
Фокус глянув униз — ух! Усе блищить і сяє. Краса неймовірна.
— Ну що, пілоте, сподобався політ? — спитала мітла.
Кошеня подумав і задоволено замуркотів:
— Няв… ще кружечок, будь ласка.
І відтоді мітла щовечора катала Фокуса, а село звикло до милого видовища: місяць, мітла і веселе кошеня в небі.
Живі ліхтарики
У селі на Хелловін усі виставили на ґанок ліхтарики-гарбузи. Діти раділи: вогники весело підморгували, і вулиці стали схожі на казку.
Аж раптом один ліхтарик позіхнув і сказав:
— Я тут найяскравіший!
— Неправда, це я! — дужче загорівся інший.
— А от і ні, дивіться на мене! — спалахнув третій.
І почалося: десятки ліхтариків заходилися сперечатися, хто з них головний світильник.
Вони то блимали, то гасли, то знову розгоралися, як примхливі лампочки.
Діти здивувалися:
— Гей, навіщо ж сваритися?
Та ліхтарики не слухали, кожен хотів сяяти сильніше за інших.
Тоді дівчинка в костюмі феї плеснула в долоньки:
— А влаштуймо парад! Разом ви будете світити так яскраво, що зірки позаздрять.
Ліхтарики переглянулися, усміхнулися вогниками та погодилися.
І ось вулицею рушила ціла процесія: маленькі, великі, круглі й кумедні гарбузи світили всі разом.
Село осяялося таким золотим світлом, що навіть сова на верхівці дуба протягнула:
— Ух! Оце краса!
Відтоді ліхтарики не сперечалися. Адже коли світите разом — виходить справжнє диво.
Чайник-чаклун
Одного разу відьмочка Лілі вирішила закип’ятити воду для кави з молоком. Вона поставила на вогонь свій старий чайник і, позіхаючи, пробурмотіла заклинання. Але слова переплуталися — і замість звичайного окропу… чайник ожив!
— Буль-буль! Тепер я головний! — задзвенів він кришкою.
— Головний? — здивувалася Лілі.
— Саме так! Робіть усе, як я скажу! — і пихнув паром.
Він зажадав:
— Мітло, тобі наказую маршувати навколо печі!
— Кошеня, тобі — ловити парові кільця!
— Відьмочко, а ти стрибай на одній ніжці, поки я киплю!
Усі розгубилися. Мітла відбивала крок, кошеня стрибало за хмаринками пари, а Лілі втомлювалася й плутала ноги.
— Няв, ну й командир, — обурилося кошеня Фокус. — Пора його провчити.
Він підкрався, прочинив чайнику носик й прошепотів туди:
— А давай-но ти сам собі накажи співати пісню!
Чайник замислився, булькнув — і раптом заграв веселу мелодію: «Пі-і-і-п-пі-і-і-п!»
І так захопився власним концертом, що забув про накази.
Лілі розсміялася, погладила кошеня:
— Молодець, Фокус! Ось хто справжній чарівник.
Відтоді чайник тільки співав, а команд більше не роздавав.
Дзеркало, що не вміло лякати
У відьми у вітальні стояло велике старе дзеркало. Воно було створене для того, щоб лякати гостей, і мало показувати довгі зуби, зелені обличчя та інші жахи.
Але щось пішло не так. Щоразу, коли хтось у нього заглядав, — відображення усміхалося й домальовувало вуса, окуляри чи різнокольорові крильця за спиною.
Одного разу кошеня Фокус підійшло, глянуло і здивовано нявкнуло:
— Няв! У мене вуха, як у слона!
Відьмочка Лілі пирснула зі сміху, а дзеркало задоволено хмикнуло:
— Ну, навіщо всім показувати страшне? Хай буде весело!
На Хелловін діти прийшли до відьминого дому, зазирнули в дзеркало й попадали зі сміху. Один хлопчик побачив себе з хвостом павича, дівчинка — з вінком із опромінених цукерок, а найсерйозніший малюк раптом опинився в костюмі клоуна.
— Це найвеселіше дзеркало у світі! — хором вирішили діти.
Відтоді дзеркало ніхто більше не сварив за «неправильність». Адже іноді сміх набагато сильніший за будь-які страшилки.
Книга жартів
Відьмочка Лілі поспішала: потрібно було терміново зварити зілля. Вона схопила з полиці товсту книгу, відкрила її й голосно прочитала:
— «Закляття перше!»
І тут із книги почувся гучний регіт:
— Ха-ха-ха-ха!
Лілі здригнулася:
— Це що ще за магія?
Книга сама перегорнула сторінку й знову зареготала різними голосами, наче цілий натовп:
— Хі-хі-хі! Хо-хо-хо! Ха-ха-ха!
Кошеня Фокус зазирнуло усередину, і раптом просто на полях з’явився кумедний малюнок: відьма у величезних чоботях, клоун із мітлою та павук, що танцює чечітку.
— Няв! Це не закляття, це анекдоти! — здогадався Фокус.
Книга захлопнулася й гордо заявила:
— Так, я — Книга Жартів. Сміх — моє чарівництво!
Відтоді Лілі використовувала її не для зіль, а для свят. На Хелловін діти збиралися біля відьминого дому, Лілі відкривала книгу — і з неї вилітали хихотунки, смішні вірші та веселі картинки.
А зілля? Що ж, без них іноді навіть краще — адже сміх і є справжнє чаклунство.
Равлик у капелюсі відьми
Увечері в селі влаштували великий конкурс костюмів. Прийшли всі: діти в масках привидів, собака в костюмі гарбуза і навіть кіт із паперовими крильцями кажана.
А стежкою повільно-повільно повз маленький равлик.
— І куди ти зібрався? — хмикнула ворона з паркану.
— На свято, звісно! — відповів равлик і гордо насадив на ріжки крихітний відьмин ковпак.
Натовп розступився. Усі витріщилися: равлик у чорному капелюсі виглядав так серйозно, ніби зараз зачаклує величезний ліхтар біля воріт.
Діти засміялися:
— Ой, дивіться! Відьмин равлик-чарівник!
Журі конкурсу зашепотілося, переглянулося й нарешті оголосило:
— Переможець — Равлик у капелюсі відьми! Найсмішніший і найнезвичніший костюм!
Равлик заморгав очима-вусиками й прошепотів:
— Дякую… Тільки, будь ласка, не плескайте надто гучно. У мене швидкість маленька, я можу не встигнути відсвяткувати.
Дякую за підтримку проєкту «Ведмежата-клуб»!
Картинка-гра №10: Допоможи відьмочці Лілі та кошеняті знайти зайве
Дорогі батьки! Я продовжую тішити вас і ваших малюків незвичайними та розвивальними іграми. Збирайте колекцію завдань на сайті, роздруковуйте їх — і у вас завжди під рукою буде власна захоплива книжка!
Гра 1. «Знайди предмети не до місця»
- Розглянь картинку з Лілі та кошеням Фокусом-Покусом.
- Твоє завдання — знайти речі, які ніяк не пов’язані з цукерковим бенкетом.
- Називай їх уголос (наприклад: «мітла!», «шкарпетка!») і порахуй, скільки дивних предметів заховалося серед солодощів.
А щоб було ще веселіше — вигадай кумедну історію, як ці предмети могли потрапити до казана!
Гра 2. «Солодкий рахунок»
- Обери, що будемо рахувати: льодяники, мармеладних ведмедиків чи цукерки у фантиках.
- Веди пальчиком по картинці й рахуйте вголос: «Один… два… три…».
- Наприкінці спитай: «Якої солодощі виявилося більше?»
Хочеш ускладнити завдання? Закрий картинку рукою на 5 секунд і спробуй згадати, скільки ведмедиків чи льодяників було.
Аудіо версія казки про Лілі та кошеня Фокуса-Покуса
Ці короткі історії на Хелловін допомагають дітям відчути атмосферу свята без страху. Замість страшилок вони дарують добрий сміх, вчать цінувати дружбу, кмітливість та уяву. Читайте їх разом — так дитина запам’ятає Хелловін як час радості, а не страху. І, можливо, саме такі родинні вечори стануть вашими найтеплішими спогадами.
FAQ: короткі Хелловінські історії для дітей
- Чи можна читати ці Хелловінські історії маленьким дітям?
Так, ці історії спеціально написані так, щоб вони були добрими й смішними, а не страшними. Навіть малюки до 6 років слухатимуть їх із цікавістю.
- Чи підійдуть короткі історії на Хелловін для школярів?
Звісно. Школярі читають їх самостійно або інсценують на ранкових святах. Веселі герої та несподівані ситуації чудово підходять для шкільного свята.
- Чим відрізняються ці історії від звичайних казок?
У них збережена атмосфера Хелловіну — мітли, гарбузові ліхтарики, відьмочки. Але замість страху діти отримують радість, сміх і легке чаклунство.
- Чи можна використовувати казки для конкурсів або свят у садочку?
Так. Ці короткі Хелловінські історії можна читати вголос, інсценувати або включати в сценарій дитячих свят.
- Які ще казки про Хелловін можна додати в добірку?
Окрім «Кошеняти і мітли», «Живих ліхтариків» та інших історій, можна читати й інші Хелловінські казки на цьому сайті.
